Перейти до контенту

Вірші

Третей боли не будет уже никогда
Вырван глаз, что вел к греху
И птицей поднялся крик ветра
Гроза навалилась черным камнем.

Эта боль, что сводит город с ума
Выкинута прочь, порывами горя
Под мостом течет мертвая река
Омывая кости старых скелетов.

Книги все прочитаны и сожжены
На кострах из серой толпы
Туда же бросили и ветер с грозой
Осталась только серая пыль.

И ступеньки остались церковь
Хотя храмов тоже уж нет
Вырваны глаза пустых домов
Что вели к греху познавания.Читати далі…

Вбивця вбивць

Телефон задзвонив і розірвав тишу кабінету. Він дзвонив, ніби церковний дзвін. Анатолій не хотів підходити до телефону. І якусь мить він навіть вірив у те що не підійде. Але робота взяла своє. Він протягнув руку і підняв трубку.
– Толік?
– Угу.
– Це я Серий! – голос був знервований, і деколи зривався на шепіт.
– Ну що там в тебе? – Анатолію не хотілось нікуди виїжджати з кабінету.
– Ти маєш це побачити, я тебе чекаю, записуй адресу…Читати далі…

Дух Вбивці

Тихий вечір з холодним дощем. Косі цівки дощику натикались на скло і зливались з ним. Потім потічками стікали на підвіконник, а з нього далі на землю. Вітер гнув дерева і насилав дощик на рекламні плакати, зриваючи їх. На дорогах були вже калюжі і через них було вже не пройти. Сіра маса хмар закривало небо і сонце. Дощ йшов, не перестававши уже третій день.
В такі вечори на нього накочувався сірий настрій. Він виповзав з-під шаф і ліжка, заповзав у душу і голову. І він ставав тіню. Ходив по хаті і дивився у вікна. В хаті була тиша і спокій. Жодна лампочка не світила і жодне радіо не займало ефіру. Тиша і спокій, ну і звичайно сірий настрій. Але не тільки настрій вилазив з-під шафи, разом з ним виходили страхи. Вони накривали, ще більше ніж просто сірий настрій. У ці вечори він боявся всього.Читати далі…

Він там

Ви колись задумувались над думками? Напевно що так. Думки деколи ідуть послідовно, одна за одною. Як ланцюг, чи буси. Кожна кулька на ниточці це думка. Ось ти береш одну і довго її смакуєш, тоді вона приводить тебе до іншої. Ти відкладаєш цю, нанизуєш її на нитку і берешся за іншу. Так далі. Поки не складуться всі буси і не вийде замкнутого кола. Тобто звідки виходив туди і прийшов.
Але так не завжди. Деколи хтось ножем розрізає нитку і всі бусинки розлітаються по підлозі. Вони котяться хто куди! Одна закотилась під шафу, інша до дверей. У певний момент ти хочеш прослідкувати весь свій шлях по думках і починаєш іти назад. У зворотному напрямі, шукаючи початкову думку. Але ти помічаєш, що всі думки розкидані по підлозі, як порвані буси. Ти лягаєш на землю і починаєш їх збирати. Ось одна, але куди її притулити ти не знаєш, ось друга! Ти знов їх смакуєш, по черзі кожну і вистроюєш їх новий ряд. Так і засипаєш на підлозі розглядаючи і обдумуючи свої ж думки.
Зранку ти стаєш і намагаєшся згадати, що ж це за думки вчора були? Але буси вечором знов випали з руки і розкотились по всій кімнаті. Під боком лишилась тільки якась одна думка, яка коліть тебе у бік. Ти піднімаєш її і починаєш розглядати і смакувати, а з неї появляються нові думки, і новий ланцюг думок. А про старий ти забуваєш, а основне, ти забуваєш про ту розумну думку, що закотилась під шафу. А саме, вона знаходиться у підсвідомості, куди часто забігають і лишаються цікаві думки. Але вона там не просто лежить, та думка, вона вбирає у собі якісь інші, які випадково туди потрапили. Вона росте і збільшується. Стає розумнішою.Читати далі…

Ніч

Перед мною розгорнулось озеро. Чисте і прекрасне. Вода у ньому була прозора і гарна. Через неї було видно далеке дно, на якому росли водорослі. Вони сплітались у різні узори. Озеро із всіх сторін було оповити травою і лісом. Сосновим лісом. Дерева були з довгими стовбурами і голками десь там зверху. Серед травички лежали шишки. На тому березі можна було розгледіти повалені дерева з під яких з дзюркотанням виринав потічок наповнюючи озеро своїми холодними водами. Я прислухався до дзюркотання і почав уявляти собі той струмочок який несеться геть за ліс у гори де виринав із якоїсь ущелини, піднімаючись з самого серця Землі, куди він попав з хмар. Цікаво що побачив цей потічок до того як опинився тут. Де його носили хмарки і що він бачив з тої висоти. Я підняв голову і побачив небо усіяне зірками, а десь над самими деревами випливав місяць. Дерева разом з місяцем дивились у озеро і бачили там своє відображення.Читати далі…

Прощавай тіло рідне

Я сидів у кімнаті, я сам. Правда, ще був я. Ну не тільки нас двоє, були там ще якісь люди. Я і другий я не зважали на тих решта, хоча вони деколи задавали питання. Питання якісь дивні на рахунок того де я вчора був. Але я не пам’ятав! Я запитував у того другого а він не хотів говорити. Він дивився на стінку, так довго що я сам почав на неї дивитись.
– Чого ти на неї п’ялися? – спитав я у другого я.
– Бо вона Біла!
– Та і фіг з нею, хоч сіро-буро-малинова!
– Ні ! Ти не пойняв! Вона Біла, тобто кольору… є… всіх кольорів! Білий це всі кольори в купі і вона така!
– Глюк в тебе! Вона зелена!
– Та ти на штукатурку не дивись! Під нею дивись!
Мозок запанікував. Тобто поки я розмовляв сам з собою, мозок автоматично, ніби як третя особа сприймав питання і відповідав на них. Але зараз його поставили у кут, треба підключити підсвідомість і фантазію. Так з цього питання викрутились. Де цей другий Я? Ага, знову втикає на стінку.Читати далі…

Глюк

На весь кругозір планета! І що це означає. А згадав! З силою відліпляю морду від монітору і оп… Я в кімнаті.! О блін глюки! А злякався що знов поглючило. Треба відпочити. Стаю з крісла і падаю на підлогу в голові темно! Засидівся я за цим компом – дурним! Хай йому грець! Пробираюсь на кухню , дістаю цигарку і запалюю. Солодкий дим потроху заповнює легені і заспокоює думки. О так вже краще! Ах ні на що не схоже відчуття – покурити зранку. І зразу відчуваю що шлунок зі мною не згідний у нього інша думка. Відкриваю холодильник і бачу там… Нічого! Ну як завжди. Лізу потрохи у коридор і достаю картоплю. По до розі у кухню затримуюсь коло дверей своєї кімнати і дивлюсь на вікно. Тобто на те що там твориться . А там знову зібралися якісь люди і сидять на лавочці. Я завмираю і повільно дивлюсь як одна бабуся розмовляє з іншою, як вони теревенять про щось таке що я навіть не здатний придумати в уяві. Перевожу погляд далі і бачу парочку закоханих які ідуть в обнімочку і тихо шепочуть до себе. Хе-хе! Цікаво чи довго у них буде така радість? Коли він скаже правду про себе, а вона скаже про себе? Та ніколи поки один з них не докопається до правди і розірве стосунки. Бррр! І що я говорю – ще накаркаю хай люди собі радуються кожній хвилині життя. Переводжу погляд далі і бачу деревця які вже стоять без листочків і згинаються під вітром. А листочки літають по землі, як кури які намагаються злетіти, але їм це не дано. Принаймні курам. А от листочки це інші створіння, їм тільки треба побажати і попросити вітру і він підніме їх і віднесе туди де їм буде добре померти. АЛЕ ЩО ЦЕ! Ааааа. Це дурна прибиральниця, вона змітає листки і спалює! Вбивці!!! Краще людей у мішки, а листочки то ще не мертві, вони ще хочуть політати. Бридко на це дивитись.Читати далі…

Ти просипаєшся у ліжку

Ти прокидаєшся у ліжку, але де не зрозуміло. Навколо стіни і бетон. Ліжко просте і скрипуче у вікні темнота. Цікаво де ж я є? Та цього взнати не дано. Ти піднімаєшся з ліжка і на ватних ногах підходиш до вікна . Але фіранку не відсуваєш, а думаєш і гадаєш про то що саме чекає тебе за тим вікном? Дерева ? Природа? Чи знову голі стіни і бетон. Починає повертатись пам’ять і ти згадуєш вчорашній вечір! П’ять чи шість фляжок вина і стільки ж горілки? То де ти ?Читати далі…

Адмін

Життя, люди, прогрес, коло, техніка, комп’ютери, програмісти, системщики… Комп’ютер – досягнення науково-технічного прогресу. Прогрес. Сівши за кермо автомобіля можна дістатись з точки А в точку Б набагато швидше ніж пішки, але інколи так важко витягти свій товстий зад з шикарного і дорогого автомобіля. Колись люди їздили верхи, співали пісні своїм коханим і помирали за праве діло тримаючи в руках меч. Зараз вони їздять на швидких автомобілях, включають круті магнітофони – з яких лунають звуки бездушних пісень – щоб завоювати серце дівчини і помирають від лишнього холестерину або алкоголю в крові. Частіше помирають розбиваючись на своїй машині. Коли ти сів за кермо один – ти герой, коли взяв зі собою ще когось – ти остання сволота.Читати далі…

Казки

небо є таке шаленно синнє через те, шо хтось купив своїй донечці
нові акварельні фарби. а дівчинка та дуже любила синій колір.
подивилася на небо сіре яке плакало вже цілий світ дощем і подумала, що
воно плаче через те, що в нього такий жахливий колір.
взяла синю акварель розвела її водою і вилила на вікно. коли фарба розтеклася по
склу то вже не було видно ні дощу ні сірого кольору. відтоді небо стало
синім. і буде воно доти синім поки в дівчинки не закінчаться фарби.
та й то не відомо. бо завжди знайдеться хтось в кого
мрії схожі на твої і хто допомагає твоїм мріям народитися.
завтра вона може побачити ті самі сині фарби в молоденької продавщиці
в магазині навпроти.
колись може і в моєї донечки будуть фарби. сподіваюся що сині.
нехай буде схожа на свою пришелепкувату маму яка ще й
досі не хоче вимити своє вікно від фарби.
23:53 07.07.2003
Читати далі…