ВІРШ ПРО БІДНОГО ШЕСТИДЕСЯТИ-РІЧНОГО ПЕНСІОНЕРА
ІВАНА ІВАНОВИЧА ВАСЬКОВА, ЯКОМУ НІЧОГО ЇСТИ,
БО ВЖЕ ТРЕТІЙ МІСЯЦЬ ЙОМУ НЕ ДАВАЛИ ПЕНСІЇ
М`ясо вариться в каструльці…
Хай насниться моїй Мурці
Щось щасливе і смішне, –
Бо ніхто не поверне
До життя мою кицуню,
Добру, щедрую красуню…
Вибач мене мила Мурка
За таке… Була би курка
Я б укинув би її…
Лишу хвостик на стіні,
Хай висить – то буде згадка…
Ой! Порвалася краватка
Так невчасно! Шо ж таке…
Ось і м`ясо вже мяке,
І рум`яна уже шкурка, –
Буду їсти тебе, Мурка…