Ми жили колись у сім’ях
ходили до церкви гуртом
тепер у часи Сатанські
п’ємо і куримо із НИМ.
Вроді то було того вечора коли мене переїхала машина, і я помер. Чи то сталось як мене ховали, чи можливо то було на моїх поминках. Хай мені… не пам’ятаю того, дивна річ після смерті сприйняття навколишнього так міняється, але все по-порядку.
Мене за життя звали ХХХ, родився я в ХХХ у ХХХ по Різдву христовому. В перше я відчув це коли випив душу свого ворога, а потім воно пішло, все-таки присів на це. Це гірше наркотиків, від того уже не лікують, це зроду чимось схоже на вампіризм.
За це мене Шпленгер із Інстіторіусом в Інсбруці і спалили, проте хочу їм подякувати, тому що я на кінець здобув свободу, а про свободу якось іншим разом розкажу.
**Політ** вірш3
Біле перетворилося на чорне
Зелене стало чорним
Усе стоїть тепер переді мною – німе
Що вітер вічний також – змовк
Все зупинилось все завмерло
Бо ось він Апокаліпсис іде
І мов примари Дві КАРИ
За ними ГОЛОД із СМЕРТЮ обнялись
Вони завжди повсюди разом
І буде так до скінчення віків
Де ГОЛОД там і СМЕРТЬ
А третього немає
І помирають голоднії тіла
Бо душі всі уже свої порозгубили
Ніхто проте не знає де й коли
Весь СВІТ мов матриця на екрані
Такий самий він зараз на очах
І швидкість сама сповільнилась
І дихати не треба вже мені
І сила притягання…
Я вже невагомий…
І я лечу кудись де я хотів…
Та мить пройшла
І вдарилось в долівку
Лежить поламаний хребет
На очі пітьма навернулась
Одне лиш слово – “інсульт”.
А та душа що тіло втратила
Летіла все туди ген-ген під хмари
Де Гавриїл стоїть на брамі
І місто це Сіон,
Священик з Іудеї
А тут зухвало п’ють
Язичники халдеї
Загине все Живе
Над ним нависла кара
Трон, а не могилу,
Чекає Надлюдину.