Жив колись на землі один чоловік, який вирішив виростити прекрасне дерево. Але його задум підслухав диявол та вирішив заважати йому.
Ось виходить чоловік в поле, вибирає місце серед поля для дерева і саджає саджанець. Але диявол, побачивши це, взяв і забрав підземні води від коріння дерева. Вода не живила його і воно, почало сохнути, поки врешті-решт не засохло. Але це не зупинило чоловіка. Він вибрав місце на березі річки, щоб виростити там дерево. Пішов туди, посадив саджанець, але і на цей раз це все бачив диявол. Тепер диявол наслав на землю дощі, річка вийшла з берегів та затопила дерево. Воно просто зігнило…
Але цей чоловік не здавався. Він ще багато разів пробував виростити його, і от одного разу дияволу стало цікаво, як виглядатиме це дерево коли виросте. Бо ж він і так має силу знищити його. Тому, коли черговий раз чоловік посадив дерево, диявол сів біля нього і теж спостерігав як воно росте.
Так просиділи вони все літо, осінь та зиму дивлячись, як по черзі з’являються листочки на дереві, як вони опадають осінню, як гілки його покриваються снігом взимку. Так сиділи вони, дивлячись на дерево, поки не настала весна. А коли дерево розквітло, то його краса настільки вразила диявола, що він забув про те що мав його знищити. І зачарований красою, так залишився сидіти та дивитись на це дерево. А чоловік, побачивши, що дереву більш не потрібна його допомога, встав і залишив диявола наодинці з деревом.