Глава 1
це історія про те…що завжди десь є….
він жив ніби в якомусь іншому світі….можливо навіть свому власному….і тому, можливо, його часом було важко зрозуміти….та може той його світ чимось краший за наш…а може й гірший….ми цього не дізнаємось….головне – він жив в якомусь іншому світі….
все його життя не опишеш одним чи декількома словами….не опишеш навіть тисячею слів….ось так він жив….не на словах….хоч в цьому не завжди був сенс…але ж він жив не на словах – і цього було достатньо….
можна звісно написати, що він багато пережив… але, люди, що є багато? чиєсь “багато” для когось мало…тож скажем так…він пережив небагато й немало…якраз золота середина….кажуть це найкраще….хоч, як побачите, то не так…..
ну що…продовжимо цю історію…..треба сказати, що вона про те, як чекали…й таки дочекались…але не знали що з тим далі робити…..
так завжди буває….
про нього ви вже почули….небагато й немало…скажем, достатньо…скажем знов, що це золота середина….для тих, хто золото любить….
тепер про неї…як ви вже здогадались певно….
вона…вона цілком і повністю людина цього світу….з його неідеальністю…..з його одночасною кольоровістю й сірістю….з його великими містами….з його купою людей…..і вона любила цей світ таким, як він є…бачивши усі його недоліки вона також бачила й усі його чудеса….так,для неї в цьому світі існувало дуже багато чудес…направду…..краплі дощу саме в ту мить….сніг, що падає у світлі ліхтаря…сильний теплий вітер, що роздуває усе………..ці описи-вони певно наштовхнули вас на думку, що вона-велика любителька природи…..але це не так…вона-велика любителька життя….
її життя….часом таке солодке…солоне…гірке….кисле…солодке…різне…як вона сама….вона любила все нове та не забувала ніколи про старе…вона бажала спробувати все….бажала й комедій, й драм, й детективів, й романтичних мелодрам….її кидало з однієї крайності в іншу…..золота середина – це висловлювання явно не про її спосіб життя….хоча часом саме життя в неї таке було….
він…вона….ви вже чекаєте кохання?оу…до нього ще далеко……тож розслабтесь….
він….йому все було пофіг…часом так здавалось….хоч здебільшого це тільки здавалось…ну просто ж він жив не тут…самі розумієте…..і ось він…він втрапив сюди…в цей світ….ну як сказати, втрапив…..зайшов погостювати….разок…а потім почав заходити знову й знову…..певно щось його тут привабило…..
якщо надієтесь прочитати, що привабила його вона….то….збийтесь…бо то не так….до неї ще далеко…..
тож що його привабило?…а привабило його безглуздя…так саме безглуздя цього світу….чому раніше він цього не помічав? ну бо не приглядався….бо більшість часу був там…в себе в світі….бо був ще не готовий сприйняти цей світ…з усім його безглуздям….
його завжди зацікавлювало щось незрозуміле….тому й безглуздя його приманило…..йому закортіло зрозуміти це….розгадати цю загадку…
повернемось до неї….вона любила багато речей….а особливо емоції й відчуття,повязані з речами…таких людей називають кінестетами кажись….тож у неї була велика коробка зі спогадами відчуттів….на перший погляд-усілякий мотлох…та не для неї…..
то що…назвемо це першою главою цієї історії….і на цьому покищо поставимо…кому….
Глава 2
музика…вона лунає повсюди…навіть якщо її нема…..вона всеодно звучить…можливо не так, як ми звикли….можливо ми не завжди можемо тому її зауважити…..але якщо прислухатись……..
музика…музика лунала в її голові….пробуджувала різні образи…..і все лунала…й лунала…трек за треком…..але зовсім не її плейлист….ні….його…як виявиться….
вона обожнювала музику….плеєр-її близький друг…деколи він міняв свою одежу й зовнішність….але суть завжди лишалась….музика….музика грала різна….здебільшого весела й підривна – під стать ритму її життя….вона ж весь час кудись поспішала…..а музика дарувала темп тому поспішанню її….
він….він жив музикою…в музиці….попереду й позаду неї….любив усі її прояви….грав на гітарі…..волів би ще багатьма інструментами володіти…адже музика в його тому світі…вона посідала дуже значне місце…і нікуди від того не дінешся….він був душевною людиною….любив лірику…..він був людиною року….любив сильну музику…..і мав чудовий слух та смак доречі….
// що за пісня зара лунає в ваших колонках? а в голові? відповідь дайте всесвіту – він оцінить….
їй…одні пісні їй подобались через слова…..одні пісні їй подобались через мелодію….одні пісні їй подобались бо грали саме в ту мить колись…..одні пісня їй подобались бо грали саме в ту мить зараз….не кожен зрозуміє – а кожному й не треба….
// зараз ото їм шоколадку….й продовжую писати…сама не знаю чому…
то що? ви хочете почитати вже про нього? чи про неї? чи все надієтесь прочитати щось про них?
не розумієте до чого тут стільки слів…про…музику…?…хм…ну я поясню…..бо це частинка її….бо це частинка його…. і не прочитавши цього ви б ніколи потім їх не зрозуміли б….хоча й зараз, коли ви це прочитали…шансів зрозуміти цих двох в вас небагато певно…. хоча….
так сильно любити щось…що завжди поруч з тобою….ви здатні на таке?подумайте…день за днем….а це все ще поруч….воно часом різне…часом однакове…і…з вами….і ніде не дівається…уявляєте?і не набридло?а? для них поокремо…це музика….і чомусь вона не набридає…і чомусь навіть в тиші вони її чують….
ну ви розумієте…ну любили вони музику…..кожен по-своєму…кожен – іншу……і хто знає, чому в той день в неї в голові лунав саме його плейлист….певно у Всесвіту на то були свої причини……та той день…він був особливим….для неї….і для нього, як виявиться пізніше…..
знову кома….
Глава 3
ну що…надворі зима….вона любить її…бо вона любить усі пори року…..бо кожна з них особлива чимось…особливість зими…як це не банально – сніг…торкаєш шматочка, якого ще ніхто не торкався – і відчуваєш якийсь дивний кайф….і холод….який тільки підсилює той кайф…чомусь…..адже ти доркаєшся….а гори взимку- це з така…довершеність…одного разу побачивши їх такими вона вже ніколи не зможе забути….і тепер кожної зими все чекає…чекає можливості поїхати й побачити це знову…..
а він….як ставиться до зими він….ну….він любить санки…так, так…саме санки…..бо це шалено весело, а він ж душевний….а в його світі все веселе якимось чином видається душевним….як так получаєтсья -нам зрозуміти важко…..бо ми ж не живемо в його світі….
ну що…може вже розповісти вам про їх зустріч?ви напевно думаєте що сталось це взимку…інакше навіщо починали главу з опису зими для них? але ні….в нашому ж світі багато безглуздих речей…і те, що ви зараз читаєте – не виключення….
розповім спершу як він потрапив вперше у цей світ….це сталось якоїсь пори року…точно якоїсь…. він вирішив прогулятись у наш світ….йдучи вузенькими вуличками він почув музику…її було ледь чутно, але ж він міг почути її навіть в тиші….
ці далекі звуки….вони здались йому якимись такими…справжніми…теплими…..і він не міг не йти в ту сторону….просто не міг…..
і ось він дійшов…дійшов до місця,де народжувалась така гармонійна й справжня музика…і що він побачив? декілька музик: один грав на гітарі…другий – на гармошці…третій – на саксі….співали вони всі разом….а поруч танцювало ще декілька людей….
навколо…навколо було безліч людей…які кудись йшли…поспішали…сиділи….і не звертали уваги на те, що змоку чи опзаду них….
а він…він завмер….він не міг поворохнутись…..просто стояв…..і не розумів, як вони так можуть…йому хотілось щосили закричати «люди, що ви робите? чому просто проходите мимо якщо життя тут?!!»….але він мовчав…слова так і не вигвались з його рота…адже це не його світ…..тут так не роблять….ну він думає, що не роблять….і забиває на то…..
підходить ближче….уважно так спостерігає….і ось помічає, що грають ці люди імпровіз….неінакше…але як? як у цьому такому фальшивому для нього світі може виникати щось таке чисте й справжнє як отой імпровіз, що лунає зараз? і він піддається цьому….так,ну він звик піддаватись всьому прекрасному….він має при собі тіло й серце – тож приєднюється до тих, хто танцює….хто здатен цінувати….чути відчувати….
цей день…він запамятався йому….відклався в памяті назавжди….адже в той день він помітив вперше, що й у нашому фальшивому світі здатне зароджуватись й існувати щось таке….справжнє й тепле…..і це гріє душу…
відтоді він почав частенько навідуватись у наш світ…шукаючи такі от справжні речі як ота музика….і хто би міг подумати, що одного дня він знайде її….не менш справжню й теплу….хоча от хто кого найшов – це питання, над яким можна довго спорити…..тож нехай буде…кома….
Глава 4
а ви любите листи? не смс….не мейли…..а справжні, рукою написані на папері…?любите…?
за своє життя людина мусить написати хоч одного справжнього листа….так думала вона…..але ніяк не мала на то можливості…не було кому писати….і від того троха сумно…..вона все надіялась що колись їй доведеться всеж таке зробити….колись….
так….вона любила писати….що-небудь…про що-небудь…..
а він одного разу прочитавши її листа…сказав…..ой, потчерк в тебе ненайкращий….так, такий він був….коли треба було сказати щось…він просто говорив щось неважливе….
ой….ви ж ще не знаєте про листа…люди, ви ж навіть ще про зустріч їхню не знаєте…..куди я так поспішаю…..ну але…ну що ж, тепер ви маєте перевагу….ви знаєте що буде лист….
ось сидить вона на дивані….під ковдрою…..спереду телефізор, який по суті служиться тільки екраном……на підлозі валяються речі…а навколо неї на дивані….пульти….книжка…ручка….папірці….десь там сам й телефон…..а в руках…в руках чашка….гарячого какао…..коли хотілось ніжності вона пила какао….солодке-солодке мяке какао….з гарного гарня, яке охоплювала двома руками…….
ніжність…що це таке? хм…люди сприймають її по-різному….одні здатні бути ніжними і люблять отримувати ніжність від інших….а інші…інші її бояться….але прагнуть…..так…деякі люди часто прагнуть того, чого бояться…..і бояться вони навіть це визнати….
ніжність…це коли мама цілує в щоку свою дитинку….це коли маленька дівчинка цілує такого ж маленького хлопчика в щоку….це коли двадцятирічний хлопець цілує в щоку дівчину…так…саме в щоку…звісно, поцілунки в губи – пристасні, шалені, бажаніші…..але чи помічали ви, що ніжності найбільше саме коли цілують в щоку?зараз вже рідко перший поцілунок при завязуванні стосунків – в щоку….наше покоління…воно завжди поспішає….і в цьому випадку також…тому цілує одразу в губи….ну але згадайте щось таке….впевнена, таке бувало в кожного…а як ні…ви багато втратили……наприклад…цілуєтесь..цілуєтесь…зупиняєтесь…заспокоюєтесь…і тут…вас цілують в…щоку…..і в цьому стільки ніжності….не знаю як для вас, а в мене це викликає такі неповторні відчуття….які так приємно відчути…і чомусь так страшно потім….
прикладів ніжності є багато…..вам треба ще? ну…ось…коли хтоьс так лагідно поправляє ваше волосся….ви аж ніяковієте…хоч нічого страшного не відбувається….коли хтось бере за руку….просто томущо хоче взяти за руку….хіба не відчуваєте ви ніжтості в такі моменти….
в той вечір ніжність вона отримала від какао….звучить це досить печально…..отримувати ніжність від чогось такого…неживого…..так воно і є…сумно….але якщо альтернативи нема то радієш і такому….ви тільки не подумайте, що вона була такою безнадійно самотньою….ні…просто той вечір…той вечір був таким…безнадійно самотнім….
в такі вечори…а вони траплялись недуже часто їй на радість…. в такі вечори в голові було багато думок…..які так просто йти геть не хотіли….тож приходилось з ними миритись і спілкуватись…..в такі вечори зазвичай вона для себе щось вирішувала…..і той вечір не був вийнятком….вона тоді вирішила..( що хоч і не могла зізнатись в тому оточуючим)…що хоче відчути справжню ніжність….ніжність до людини…й….ніжність від людини…людини, що значитиме щось більше…..і вона тоді не подумала про те, що в її житті такої людини нема….і вона тоді навіть не згадала, що сама то власне з тих, хто ніжності боїться…..так…вона часто таке робила…вирішувала щось, не задумуючись над тим…як…що….де….яким чином…і що потім…..а все тому, що керував нею саме той момент…а все решта нічого не значило…..
Глава 5
ось….настав вечір…..незначні сутінки напустились на його світ…..і як недивно на наш також….так…час йшов однаково….не дивуйтесь….адже це всього-навсього інший світ,а не інший часовий пояс…..
він пішов прогулятись….по нашому місту….по її місту…..він ще не знає що воно її…..
йому подобалось власне дивитись на нього в сутінках….в таку пору зірки були на небі…та видно їх було мало…бо місто велике…..й непогано освітлене….він любив дивитись та усі ті ліхтарі….вони заворожували якось….здавалось що час зупинявся……та це тілкьи здавалось…адже в нашому світі час зупинятись не вміє…нажаль…та сам він міг зупинитись й просто дивитись на світло ліхтарів….
в той вечір він ішов до друзів…так,так, в нього були друзі….ще й які…..отож вні йшов до них…і як завжди спізнювався через….ліхтарі…..
вона йшла такою знайомою вулицею….адже ходила вона нею щодня…..та сьогодні…сьогодні все було інакше…..такі знайомі будинки дивились на неї якось інакше…що змушувало й її дивитись інакше на них…..а асфальт…..його ніби не було….вона не відчувла його під ногами……аж тут попереду побачила ліхтар….такий звичайний й ніякий…єдина його ролі – світити…і він світив…світив на неї…..ніби тільки на неї…..ну так вона тоді відчувала…../*з вами такого не бувало?*/ в неї нажаль не було часу постояти з цим відчуттям ще троха – вона як завжди поспішала……та на те,аби зрозуміти, що цей день особливий,часу їй вистарчило….і неважливо, що вже через хвилину ця думка розвіялась в повірті….й вона побігла далі…..
ось…нарешті….він прийшов….всі вже взборі….раді бачити одне одного….всі з одного світу…і один він-з іншого…та вони, його друзі, цього не помічають….його друзі дуже люблять його….не завжди розуміють…але це не заваджає їм його любити…..
ось і вона добігла до місця….місця зустрічі з другом….одним з найкращих….щоправда зараз він був не сам…з якимись своїми…яких вона не знала…але це її не лякало…..одне рідне лице посеред натовпу-і все впорядку…..вона завжди здавалась усім дуже впевненою й незалежною……і ось вона прийшла….
компанія невелика…..одне знайоме….й ще двоє ні….ну що знайоме,як то кажуть…знайом її…вона готова до нових людей у своєму житті….
ну друг її знайомить з двома хлопами позаду себе….ніби нічого особливого собою не представляють…..і навіть не скаржаться, що вона спізнилась…..о,і вона знову одна дівчина серед хлопців- це завжди весело…..
/*потроху стає складно описувати через брак імен…..тож нехай від тепер дійовими особами будуть: він, вона, її друг – Андрій, і ще один хлопака – нехай він буде Романом*/
отож ви зрозуміли…..стоїть ото вона…Андрій знайомить її з Романом та ним….познайомились…а далі що…можна йти десь посидіти….наше покоління завжди так робить…..як нема що то йде десь посидіти….зовсім не шкодуює свої дуп…..та такий вже вибір нашого покоління….
ну познайомився він з новою дівчинкою….вона якась…дивна…..й дуже неспокійна….певно нелегко їй живеться – думає він…..та то не його проблема…покищо то проблема тільки її….
отак усі разом вони пішли…просиджувати свої дупи на лавочці…..а потім вона втілка…в неї завжди було багато справ…..звідки вони брались – вона й сама не знала……а інші й здогадуватись не могли….
він ще посидів з друзями….й помандрував назад у свій світ…досить на сьогодні з нього безглуздості нашого…..
Глава 6
що…?вас не вразила їх зустріч?ви чекали чогось більш…..романтичного….?може ще й любов з першого погляду чекали…?хіба я вам таке обіцяла…це було б занадто…просто….а тому й не мало б зрештою ніякого значення……бо, погодьтесь, ми рідко вмієм цінувати те, що нам легко дається…..
ото зустріч їх була….ну як би то сказати…досить пересічною…..й не відіграла одразу ж великої ролі в їх життях….і ні одне з них не думало у що це обернеться……хоча зрештою може й ні у що……
тож зустріч була…такою…як була…..і не інакше…..а головне – була…..до зими ще далеко…..
в якийсь момент вони почали часто бачитись….спільних друзів у них ставало все більше й більше……а спілкування й далі було досить пересічним…….
його було важко зрозуміти….ну ви розумієте чому – він ж з іншого світу…..і люди не завжди сприймали його слова й дії належно…..в тому не було нічієї вини…..а вона….вона почала його розуміти…в якийсь момент…..сама навіть не знає тепер що то був за момент….та він точно був…..в ту мить їх спілкування перестало бути пересічним назавжди…..для неї….бо вона почала бачити й чути все більше і більше…навіть більше ніж він говорив……часом здавалось вона чує його думки…….і тут…тут вона почала йому довіряти….їй важко давалось відкриватись новим людям…..у її житті було достатньо образ і болю, що завдавали саме здавалося б близькі…..та вона не втратила здібності відкриватись…але тепер тільки певним людям…..обраним її душею…..
він…все частіше приходив у наш світ….думаєте через неї?ну……не зовсім…..та частково таки так – не томущо закохався….а томущо вона вносила в його життя якесь дуже приємне безглуздя…..божевілля-яке так манило чомусь…..і в цьому…в цьому була та справжніть…яку він так любив знаходити в нашому світі – бо це рідкість……він знайомився з новими людьми….яких вже знала вона….та спілкування з усіма ними було пересічним…..і з нею також….бо він прагнув розуміти те, що вони роблять – але це було неможливо зрозуміти…..та в якусь мить…в якусь мить вона показала йому нарешті, що неварто це розуміти….що не усьому потрібне пояснення….і коли він усвідомив це….вона стала йому ближча….не всі ті люди….ні….вони й надалі лишались пересічними…ну троха менш пересічними…та все ж…..але вона….вона ніби зазирала в його світ…ну так йому тоді здавалось…..вона показувала йому своє життя….свою філософію….і це лякало…не те що вона показує,а сама власне її та філософія….вона була настільки…безглуздою…і водночас настільки…суттєвою….як атке можна поєднати?він незавжди розумів….але й незавжди намагався…він навчився просто бути поруч…..і хвилини поруч з нею стали для нього…справжніми….так…саме справжніми…..
деколи він думав, що поруч з нею можна зійти з розуму….бо її кидало з однієї крайності в іншу……і це все лякало…..лякало його…..адже він розумів…одного дня вона може просто піти….
Глава 7
вона….вона сама того не помічаючи дедалі сильніше привязувалась до нього…..часто сама придумувала зустрічі – бо просто хотіла побачитись….поговорити…..посперечатись….дізнатись щось нове…..
так…він вмів усе це їй дарувати….сам не знаючи наскільки це важливо…..він ніби знав її тисячу років…..і ніби наступну тисячу років проведе поруч з нею….він рідко проявляв якусь ініціативу…але коли проявляв-сам був цим задоволений….а якою задоволеною то була вона від того….він погоджувався майже на усі пропозиції – вона була досить настирливою…..цьому важко було протистояти направду….та він і несильно старався…..бо так любив з нею говорити…..міг розповісти усе…і навіть більше…….а сперичатись з нею – це було щось…вона так це любила…і він це помічав…..відстоювати свою думку любили вони обоє….бо думка в них була сформована….і в кожного своя філософія….та спорили вони не зі всіма так…..далеко не зі всіма…..ось так…саме ось так….так вони спорили тільки одне з одним….можливо томущо обидвоє мали погляди щодо цього….можливо томущо тільки одне одному вони могли так ревносно й водночас смішно…і …відверто….щось доводити….можливо томущо могли сказати майже будь-що і не перейматись тим…можливо томущо їм було так легко разом…..і таких “можливо” можна написати ще безліч….так…між ними було багато “можливо”….
він цікавився одним…вона іншим…..і обом їм було завжди цікаво послухати про те,чим цікавиться інше…..а у висновку що?вона розбералась у своєму…..і знала достатню частку того,в чому розберався він…..а він…..він знав багато щодо того,чим цікавився….і знав тепер ще трішки про те, чим цікавилась вона…..ось таке було їх спілкування…цікаве з обох сторін……
ще вони вміли сваритись….це відбувалось дуже рідко….але як….ну вона…вона по суті досить таки різка особистість…незавжди думає що говорить….і що робить…..і незавжди розуміє одразу що когось може цим образити…..тому неодмінно часом когось ображала…..хоч і не хотіла….а якщо ображала когось близького йому…то тим самим ображала й його…..тоді він ставав більш категоричним….починав говорити так, що її зачіпало….і тоді вона робила щось незрозуміле…..навіть деколи небезпечне для неї самої….і їй було всеодно – аби доказати щось…і тоді…тоді він не міг того так лишати…і хоч і злився….але й переймався за неї…й в такі миті робив щось, небільш зрозуміле…був поруч з нею…..міг не говорити…але був поруч…..
вони легко знаходили спільну мову….вже наступного дня після непорозуміння могли спілкуватись й дуріти так,ніби нічого й не трапилось……як це їм вдавалось?хм….цього не знає навіть всесвіт…..просто ось так їм було разом……
вони любили танцювати….дуже…..і неодноразово танцювали разом….вже навіть не було помітно що вони з різних світів….він приводив її в свій часом…вона незавжди це помічала….тільки потім усвідомила як це було багато….
вона не хотіла визнавати…але життя без нього вона вже не уявляла…..
він не хотів визнавати….але життя без неї він вже не уявляв….воно здавалося йому пустим без неї….бо найкраще йому памятались хвилини, коли вона так чи інакше була десь поруч…..як не крути…..знаєте як це страшно?а страх…він робить людей сліпими рабами….
Глава 8
минав час….ні…не просто минав…він навіть біг….коли вони були поруч…..
а коли не були…..було інакше…..життя не зупинялось…ні…..та час…час ставав інакшим….
ви знаєте…ви вже мали б помітити…вона – особа ой яка непосидюща……її все кудись несло…….вона раділа будь-якій можливості кудись поїхати…особливо кудись, де ще не бувала…….і вона користалась такими можливостями, коли вони були….
коли стомлювалась від буденності….коли було забагато думок…питань без відповідей…відповідей без питань…вона прагнула кудись поїхати…..втекти……та втекти тільки задля того щоб повернутись….
а він….він мандрував між двома світами…їїї й своїм….і від того йому скучно ніколи не було…..не могло бути…..
коли вона десь їхала він завжди думав…точніше не думав про це…..ну тобто вважав,що його це не стосується…адже він жив і до неї….і без неї…адже життя не зупинялось від того, що вона кудись їхала……..та він…він скучав….скучав від першого дня як вона їхала…і до останнього…..був занадто гордий часом щоб її проводити….а потім про це жалкував….сам собі….адже втратив мить….якої б ше міг не скучати….а вже скучав….
вона ж їхала…так тішилась кожного разу, що їде….дивилась у вікно….й думала тільки про те, що нарешті їде……і що десь побуває…і що стане легше…і що думки підуть……та так вона думала недовго….ну тобто думки – вони звісно йшли….але про нього вона не забувала…..вона памятала що важливе в нього має статись поки її не буде….якщо таке мало місце….і не втримувалась не дати про себе знати…й підтримати….ось така вона була…невтримна……
і ось наставав день…і вона поверталась…..невиспана…..стомлена…але завжди така радісна….і в той самий день…вона неодмінно мала побачити його…ні,ну ще багато кого…..в неї ж безліч друзів…..але неоднінно його……і їй було всеодно, що він подумає….бо вона скучила…тому сама брала в руки телефон…набирала номер….дзвонила…..і говорила про зустріч…..їй було всеодно чи з багатьма чи тільки з ним одним…аби побачити його…уявляєте?це ж жах…це такий жах…..так жити не можна….це нестерпно….
вона досягала свого…бачилась з ним в перший ж десь як приїздила звідкілясь……тим була дуже вітшена…..а він….він чомусь в такі моменти був зніяковілий завжди…..незовсім зрозуміло чому….можливо томущо тоді не міг тримати себе в руках…й казав їй, що скучив…..скучив за тим, як вона його довбає…..ну що ж…вони знали що це значило…..люди так часто скаржаться на щось….а коли це десь пропадає – то за цим скучають….так і він…вона так любила його штурхати….він ж на то щось булькотів собі….а коли довго не бачив її…то скучав навіть за тим, як вона його штурхає…..
людей нашого світу зрозуміти важко…людей іншого світу зрозуміти ще важче…..тож не варто дивуватись, якщо вони часом чогось не розуміли…..
ви можливо хочете назвати це історією кохання….а ви певні що воно там є?…і взагалі…ви знаєте що воно таке,те кохання?…ви впевнені, що воно існує?…невже?….ви самі то собі вірите?
вона в кохання не вірила….майже…ну важко вірити в те, з чим справу не мала….
він….чесно кажучи чи вірив він….це питання нелегке….і я не маю відповіді на нього….а відповідь взагалі потрібна? думаю що ні….бо все, що було до…..вже тепер не має значення……
а зараз…зараз є….щось…..
Глава 9
ось і літо минуло….літо, переповнене подяіми….переповнене людьми…переповнене усім……життя змінилось…?…так…життя змінилось…..
вже не було гаряче…..вже більше вони не потрапляли під сильну зливу в шортах й футболках……літо минуло…….скільки уьсого було….в неї…в нього…..і в них……в неї було багатсько…..в нього троха менше…в них – нетак багато як ви думаєте…..і водночас більше за все……це важко пояснити…можна зійти з розуму….а вам то треба?
тепер і він десь пропадав….десь в своєму світі…..там було спокійніше…
в нього було багато прагнень…..мрій…..так…він хотів багато….і кожне прагнення було достойне чесно кажучи….любив музику….слухати…й творити….любив зиму….і бажання…мрії….цілі….були повязані з тим….ну а як же інакше – -що любиш, до того й прагнеш…..з цим хочеш йти по житті…..так воно є….та не кожен просто знаходить сили аби так робити….він – не кожен….він знаходить…..
а скільки було мрій у неї…..уууууу…….довго навіть починати про то говорити…..зробити те…вдосконалити ішне…і взагалі….майже змінити світ……..і жити…..так…вона обожнювала жити……..а з часом вона почала обожнювати жити, коли він десь поруч…..так…вона обожнювала його в своєму житті…так…вона обожнювала своє життя у ньому…..так…вона обожнювала…..
// хіба двом людям може бути так добре?
він слухав про її мрії….вона думала, що він слухає, але не чує….слухає тільки томущо вона говорить…а він таки чув…уявляєте? він чув кожне слово……він чув кожну емоцію…..
він розповідав про свої ідеї….мрій….а що робила вона тоді?…вона слухала…уважно….вона вміла уважно слухати….тож вислуховувала…а тоді…тоді відповідала…говорила щось накшталт: “то давай…роби щось….давай….це непросто…та усе вийде!”…..і в такі миті він ніби бачив…бачив як ніби вже досягнув цього….і ця картинка…вона його надихала….о,який він був вдячний їй за те, що дарувала йому таке……і як він вперто переборював в собі бажання її обійняти в ті миті….який він був дурний…..
а ви знаєте, що страх – то штука заразна? ні? тож тепер знайте…і старайтесь поруч з кимось слиьно не боятись – подумайте про оточуючих….не заражайте їй цим вірусом…..це ж негарно….
він…він ніколи не задумувався над страхом…а навіщо про це думати? в його світі толком й нема чого боятись…не було….поки туди не приходила вона…..
він атк боявся…так боявся що вона одного дня просто піде….чому взагалі така думка зявлялась в його голові…? ну…можливо…можливо томущо він думав, що знає про неї все….не про її життя….про неї….і знаєте…можливо…можливо він частково був правий….він знав багато…..і тому боявся, що вона піде….бо знав, що вона це може….та він не знав усього….і тому не уявляв навіть, що вона просто не зможе піти геть…навіть якщо схоче…від нього не зможе….
так…вона вміла йти геть….вміла бути холодною…..і з тим холодом йти геть…вона вміла…..вона не розповідала йому цього…тай він не питав…він просто це йтак знав…..вона могла піти від будь-кого…..знаєте….одного дня…одного дня вона захотіла піти геть з його життя….бо більше не могла….більше не могла виносити усього цього солодкого жаху…..і хотіла тим самим дати йому урок….а в результаті що…? в результаті урок отримала сама…..бо піти не змогла….просто не змогла……вона зробила крок…..а далі піти не змогла…..і довелось лишитись…з радістю…..
Глава 10
і тоді…тоді вона почала боятись….він таки заразив її такою дурницею як страх…..і овна не могла з цим ніочго вдіяти…певний час….
вона була з тих, то зі страхом бориться….їй навіть це подобалось…боротись зі страхом…і…перемагати його….
вона страшенно боялась висоти….тане могла дозволити цьому страху заваджати їй робити те. що вона хоче…..вони хотіла кататись в горах….і…вона пересилила себе задля цього…задля цього вона всілась таки на підйомник….вперше….а він…він так високо….і може поламатись…і вона може полетіти вниз…..а там так високо….та вона все ж таки сіла….і піднялась…піднялась на гору…..задля того, щоб зробити те, що давно хотіла – покататись на борді……і хай кожен раз, коли опиняється на підйомнику….кожен раз відчуває шалений страх…..та водночас переборює його….умудряється побачити як гарно навкруги….які ялинки в снігу…..яке все біле…..пухнасте…..і страх потихеньку відходить……вона…вона перемагає…..
а як вона боїться усіляких комах…особливо павуків…..та попри те вона поїхала одного разу влітку відпочивати в палатках….в дикій місцині…без усілякої цивілізації…..перша ніч в палатці….перед якою ще вдень зустріла двох велитенських павуків……тож лежала…і так ніби під палаткою і всюди навколо щось повзає…..а якщо вкучить….о який жах…бббррр……та вона лежала й заспокоювала себе…що це все поза палаткою……і що всеодно вже найближчі сотири дні нікуди звідси їй не дітись…тож треба звикнути….і…вже наступну ніч вона змогла нормально заснути…досить…вона знову перемагала….
такі випадки її завжди надихали…..прикладів навести можна багато……
так….вона любила перемагати…..особливо коли це потребувало зусиль…..і чим важкіше – тим солодша перемога…вона це знала……вона розуміла…те що даєтсья легко цінувати важко……і тому вона не прагнула легкості у досягненні чогось…..аж поки не відчула справжню важкість…поки не зустріла його……
і ось…ось їй захотілось щоб усе було просто й легко…..але де там….
він…він був не з легких…..й хоч їм було так легко разом…та в той же самий час їм було й важко…..і тільки тоді вона почала цінувати в житті легкість…..коли дуже довго було важко…..тільки тоді…….
це було незвично для неї….вона губилась у цьому….все що відчувала поряд з ним – було якесь інакше…нове…..
вона була незвичною для нього….занадто справжньою…..і він губився й уьому….все що відчував поняд з нею – було інакше…нове….
вона цього вже почала боятись….вона б не боялась – прсото ж боявся він…а це заразно…..
він….одного разу був важливий вечір в його житті…..і вона була поруч……….а потім він лишився….вона пішла….пішла вуличками свого коханого міста…у світі ліхтарів….пішла з навушниками в вухах…і тут….тут чомусь почула…його плейлист……вона не розуміла…чи то справа в плеєрі…чи то в її голові……та вона чула саме його плейлист…….він здався їй таким рідним……в ту мить вона подумала про нього….і захотіла повернутись туди, де лишила його…..хоч його там могло вже й не бути…..але вона..вона мусила туди повернутись…..
вона вже не прсото йшла…вона бігла…..а потім зупинялась…думала…що ж вона робить…навіщо….це ж все…пусте….але щось змушувало її йти далі…..і вона піддавалась цьому бажанню….так…вона завжди піддавалась бажанню моменту….
і ось….вона прийшла….багато людей….а чи є серед них він…..вона не мала сили…не фізичної…якоїсь душевної…сили….шукати його серед цього натовпу…тож просто сіла збоку….й спогдялала….
лунала музика…вже не в навушниках…і не в голові…..навколо лунала музика…..люди робили хто що….співали…танцбвали…стрибали…сиділи…..і ось…ось вона побачила щось таке знайоме…..вона побачила його….та завагалась…він атк заразив її тим страхом…..що тепер їй доводилось вагатись……та вона…вона людина дії….тож….вона встала й підійшла….а він…побачивши її…потягнув танцювати…..
він вже й не чекав…не чекав що вона повернеться…..і ніколи не питався чому вона це зробила…ніколи не питався як вона там опинилась…..бо це не мало значення…..бо той вечір він так хотів провети з нею…..а вона нічого не питаючи зробила це реальністю….
Глава 11
що ж…продовжимо тему страху? обирати мені тож продовжимо…..
страху в її житті було не менше ніж у решти людей на цій планеті….та хто і що з тим робить…..
одного дня…вона з друзями мала пригоду…..звісно то була весела пригода – вони як завжди ржали більшість часу….такими були їх спільні хвилини – вони багато балакали…багато ржали…й…багато безглуздь робили…..і ніколи не шкодували……
тож одного дня…в них разів з 5 була нагода померти…..а вони взяли…й вижили…..
це не перебільшення…..й не метафора якась…..вони дійсно могли б померти….випадок міг їх вбити…легко….а все тмоущо вони були нестримні……й настілбки ідіотичні…що навіть за тих нагод померти…вони…ржали…вони заходились від сміху…сміх – це їх захисний екран мабуть….це їх знаряддя аби жити….тож кого хвилює чого вони сміються….кого хвилює, що часом вони сміють ні з чого….ну так людям виглядає….певно…нормлаьним….просто такі вони є – ненормальні….і завдяки цьому вони жили…якщо життя – це рух, то цей світ – він би просто перестав існувати без них….точніше перестав би жити….а існувати – існував би…в повній апатії…..тому вони не могли померти – бо світ наш хотів жити….
досить вже про страх….думаю, хто міг щось зрозуміти – той зрозумів…ну а хто не міг – то пойме щось інше далі….можливо….
тим часом він…він дедалі більше заплутувався…дедалі більше губився….у собі й у ній….він вже знав свій світ як пять пальців….він вже й її світ вивчив як пять пальців…..та ні себе…ні її…вні вивчити докінця не міг…..
він проводив з нею час…..секунди…хвилини….години….дні….навіть коли був далеко…він проводив з нею час….
а вона…вона проводила з ним моменти…..і навіть коли була десь не знати де…..вона проводила моменти з ним…..
кажуть…кожній людині є своя ціна, за яку її можна купити….він з цим не сперичався….та мав вийняток….казав, що може й можна кожного купити так чи інакше…але не її…..тільки не її…..і він навіть готовий був цю свою думку відстоювати….так і робив….та з чого він це узагалі взяв то?…хм…..адже ніколи не говорив про це з нею….і вона нікоил ніочго подібного йому не розповідала…..та десь він це взяв…певно там само, звідки й знав про неї майже усе….
завжди є межа…завжди….немає нічого абсолютного…все вдіносне…а значить є межа….
межа навчанню…межа розуму…межа коханню….межа любові….межа дружбі….межа чеканню….межа моменту…межа задоволенню…межа натхненню…межа терпінню…межа горю…межа радості….межа божевіллю….
всьому є межа….ви усвідомлюєте це?межа є усьому…..та в наших силах її зміщувати…її корегувати….і навіть нею керувати….
та межа є усьому…і треба це памятати….коли ви робите комусь боляче….треба памятати що якщо досягнете межі того болю, що здатна людина стерпіти….то може статись щось таке, що виправити майже не можливо….
межа є усьому…і треба памятати це…коли ви відрікаєтесь від чогось знову й знову….бо якщо дійдеде до межі…то вже може не бути чого відрікатись…ви готові до цього?
межа є усьому….і не думайте, що ви аж такі особливі і що вам меж немає….бо й вашій особливості є межі….й вам…..бо межа є усьому….
вони про межі памятали….занадто часто про них думали….і тому дуже їх боялись…обоє….це було їх головною помилкою….бо про межі треба просто памятати….просто знати що вони є…та не думати про їх існування весь час….а в моменти коли ви безмежно щасливі…..межі можуть почекати…..
Глава 12
він її веселив…..він так добре це вмів……для неї він ставав особливим….його нелегко було зрозуміти…часом вона дізнавалась про нього щось таке….що б ніколи не подумала…і дізнавалсь вона то від нього….він відкривався їй….і її це тішило…
взагаліто люди дуже часто їй відкривались…..розповідали щось таке важливе, про що мало кому говорили…..їй це завжди лестило…..хоча деколи вона чула забагато…..ніколи не подавала виду….та часом сама довго й нелегко переварювала почуте….та це….це якось надихало її…і в голові виникали думки….досить розумні…троха філософські….і зовсім шалені…..
коли їй відкривався він….вона була готова слухати годинами…..навіть коли звучало щось дуже серйозне вони могли змусити одне одного сміятись…якоюсь дурістю….
часом йому здавалось…ні…не просто здавалось…він явно бачив…..що поруч з ним знаходиться та особлива людина для нього…що поруч з ним людина, що створена аби бути в його житті….завжди…..і нею була вона…і можливо саме тому він так боявся її втратити….бо це було занадто…занадто по-справжньому….
вони могли просто йти…і балакати…..вони могли просто йти….і мовчати…..вони могли робити все, що їм захочеться…..могли ні з того ні з сього піти по магазинам…..з дисками наприклад……і втикати там…….або по магазинам…з книжками…..туди вони могли зайти….і пробути там з годину…..дивитись….читати описи….ржати з дурних книжок….обсирати тупі книжки про те, на чому вони знаються…кожен на своєму….так бурно критикувати…..і так чисто сміятись…..й дурачитись…..
ви відчуваєте що історія підходить до кінця? та це те, що завжди десь є…..
він памятав кожну пригоду….кожний тупняк…кожну зліть…кожну образу…кожен удар…кожну невимовну радість…кожне бажання….кожнем день..кожну годину….кожну хвилину…коли вона була поруч….та він ніколи…ніколи цього їй не розповідав….дивно…здавалося б він може сказати їй усе…..та не те, що значить вона…для нього…..
а вона….вона писала йому листи….вона ж так завжди мріяла комусь написати листа…і зробила це….коли він дуже її дранував…..коли вона заводила мову про те, про що сама не могла говорити…але при цьому вимагала аби говорив він…..коли сама не знала що сказати….вона хотіла аби він знав….він знав….він знав….та затикав свого рота аби не казати те, через що колись вона може піти назавжди….вона дратувалась….й….тікала……тікала….й думала, що більше не схоче проводити час удвох з ним…ніколи…..вона включала свій плейлист…..а там було купа частин його…і це дратувало ще більше…..вона дивилась в вікно…і бачила місця, де ходили вони….і це ще більше дратувало…невже він навкруги….невже він повсюди….невже вона дозволила цьому статись…..невже….і тоді вона писала листа…..в якому говорила усе…усе що не могла озвучити….усе, що можливо озвучити не зможе ніколи……вона писала й не могла зупинитись……ставила крапку…і писала далі……так…з ним крапки завжди перетворювались на коми…..
Глава 13
хотілось би написати…”і жили вони довго й щасливо разом….”…та хто зна чи так буде…чи так взагалі може бути…..
вони сидіть в своїй кімнаті…..сама…..в кімнаті, яка так схожа не неї….в кімнаті, яка зара так не схожа на її настрій…..а зазвичай все інакше…..
вона дивиться на стіни…на все те, що на них весить….вона дивиться на усі ті клаптики….що нагадують їй про моменти в її житті….
вона слухає музику…..свій плейлист….деколи й чужі також…та тільки не його……
вона намагається….не думати…..не згадувати…не знаходити в памяті знову і знову ті круті моменти….моменти поруч з ним….
так…він знову її розізлив…..ну не розізлив….зачепив скажем так…..і чомусь їй знов трішки боляче….хоч це й була така дрібниця…..та чомусь їй трішки боляче…хм…певно тільки він може завдати їй болю такою дрібницею…..і це лякає…адже якщо так боляче від дрібниці….яку він навіть скорше за все й не помітив…..то як їй може бути боляче від чогось вагомішого з його боку……це дійсно лякає….
та як й у всьому в цьому світі…..й цьому є противага….так…противага є…..на скільки боляче він може їй зробити не помячаючи цього…стільки ж щастя він може подарувати їй також того не помічаючи…..на скільки погано він може їй зробити…на стільки ж добре……і заради цього…заради цього варто ризикувати…..заради цього варто лишати це десь…..адже це завжди десь є…..
вона була така сильна…така сильна…й так не любила проявляти свою слабкість…..показувати що десь щось таки її зачепило…..можливо тому люди часто не помічали, що робили їй погано…..ну але цей шлях обрала вона сама…..сама вона вирішила бути такою….сильно…ну..здаватись такою…сильною…..
і тому певно люди часом думали…що вона може пережити усе……хоч правди в цьому було мало…..
люди…..та він любив її…..любив……щоб не значило це слово, але то було саме те……та він так багато втратив до її появи…..що тепер вже не осмілювався робити щось десь….хоч це завжди десь є…..
він так боявся її втратити…..що не помічав…будучи осторонь він втрачав її ще швидше….невже втратити таким чином легше?невже втратити навіть не отримавши усе…усе що могло бути…..усе те щастя…так щастя…інакше й бути не могло…усі ті миті….так і не отримавши…усі ті незабутні миті…так і не отримавши…..хоч це було так близько й так реально…..невже так втрачати легше?брехня….самообман….й не більше…..
вже якщо втрачати…то краще розпробувати….краще отримати повністю…усе, що отримати міг…і тоді…тоді може навіть і не втратиш….а якщо все ж таки втратиш…то хоч буде що згадати….
та як…як він міг зрозуміти все це…..якщо не бачив що втрачає її потроху……а це ж те, чого він так боявся……і це відбувається повільно….дуже повільно….і майже непомітно…..та суть лишається все та ж…..з його життям відбуваєтсья саме те.,чого він так боявся…..а він того не бачить…..
тепер в нього є лиш шанс…..
Глава 14
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
/* не мої слова…ні….це не я сказала….це слова, знайдень в просторах інету…так…в просторах інету є слова….слова, котрі вже хтось сказав….*/
так…в нас завжди є шанс…..змінити все…насправді…..
вона…вона була такою, що могла усе…здавалось…так здавалось……она подавала надії…великі….а куди зрештою дійшла…..це питання….питання без відповіді…..бо не дійшла…бо вона з тих, хто рідко зупиняється……хто любить все нове….й старе…й інше….вона з тих, кому в цьому світі потрібно багато….і вона з тих, хто може все це мати…..та чи зупиниться вона колись?
вона все йде…і йде…..а далі що? кудись прийде чи так і буде усе життя йти?……
кажуть шлях до щастя – це й є власне щастя…..якщо це так то їй звісно повезло….а якщо ні…?
вона б воліла зупинитись…хоча б натрішки….зупинитись…поруч з кимось…..як виявляється…поруч з ним….та чи вдасться це їй?чи захоче він цього?і навіть якщо вні захоче…то чи зможе все ж вона зупинитись хоч натрішки?
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
він….він занурювався у свій світ…..щоб якось протистояти нашому….її…їй…..йому вдавалось це?
ну так…коли він її не бачив то й програти в спорі він не міг знову….коли він її не бачив то й побитим нею стати він не міг знову…коли він її не бачив то йому не приходилось боробись з самим собою аби не обняти її зненадська коли так хочеться знову…коли він її не бачив то й не приходилось дивитись в її очі й бачити там цілий світ знову……коли він її не бачив…здається було б простіше….було б….якби не те слово “знову”…воно….воно все міняло…бо все це вже було з ним…коли вні був поруч з нею…і він…він не міг цього забути….ці спогади були занадто щасливими….ці думки убли занадто солодкими….і здавалось він ставав кінестетом тепер вже…..а всьому виною – вона….
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
він подумав про це….вже не вперше він подумав про те…що може все змінити….може….з нею….та раніше все ж щось зупиняло….оте от таке….що зветься страхов….а тепер….і тепер страх той ніде не дівся…..але він втомився…втомився боробить із собою…втомився стримувати себе…втомився боятись зробити щось не так…щось не те….втомився…..він вже ен міг спокійно дивитись на неї…він вже не міг просто дивитись їй в очі….він вже не міг просто…..він став уникати….думав буде легше…але ні…він вже не міг….не міг прсото…він вже не міг…не бачити її….він не міг не бачити її….вже не міг……він вже не міг без неї…..
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
Глава 15
коли зрозуміла, що піти геть невзмозі…..вона вирішила лишитись…просто переключитись……на інший канал….а може й не на один….
тоді вона й почала….ходила на каву з одним…..ходила гуляти з другим…….ходила в гості ще там до третього……бо запрошували…. і що…думаєте допомогло……ех……
тоді вона зрозуміла всю плачевність своєї ситуації…..тоді вона розібралась в собі…..трішечки…….тоді вона побачила….що ось так от на каву із значно більшим задоволенням вона б ходила разом з ним….ніж з тим одним…тоді вона побачила….щось ось так от просто гуляти удвох їй би принесло більше б щастя з ним…ніж з тим другим….тоді вона побачила….що для неї ось так от піти в гості віч-на-віч до нього було б файніше….ніж до того третього……та це ще не все…..вона також побачила…що якби поміняти місцями його з кожним з тих…..якби тільки на його місці був би будь-який інший…то вона б вже давно забула…вона б вже давно збилась…..вона б вже давно пішла геть……і ось тут вона й зрозуміла….що їй потрібен він……
їй захотілось сховатись….бо ратом стало так страшно…..їй захотілось сховати душу…подалі…щоб ніхто не бачив що вона відчуває…..і як їй складно…не на словах…на словах хай знають ті кому це треба…але не на словах….на душі…..хай краще не знають……бо можуть не витримати……
їй було холодно….коли його не було…..він міг прийти…міг зявитись…міг побути…а потім піти назад…у свій світ…..а вона лишалась…що їй було робити….вона вже не могла ані так…ані інакше….
вона вже не могла сказати йому усе те….вона не могла йому показати душу…вона не могла…томущо думала йому того не треба…томущо думала що тим самим зробить йому тільки важче……ще чого доброго гірше……тож вона не могла……
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
він для себе дещо вирішив…..ще ніколи він не був таким……визначеним….та він вже великий…він здатен щось тай вирішувати……і вирішив…..
часу було мало…чомусь весь час бракувало…саме часу……і це його тормозило троха…..бо не було як…..та він ж вже вирішив…..
лишилось тільки якось…..але зараз йому треба повертатись у свій світ….вирішити свої справи…….а тоді повернутись….
та надовго він піти до свого світу не зміг…вона ж така…нестримна…вона витягла його…вона знову затягнула його в наш…..а він…зустрівшись знов із нею вдвох…..не міг просто й швидко вернутись назад до своїх справ…він ж зустрівся з нею….вона ж була поруч….він ж знову дивився в її очі….і він підсвідомо намагався розтягнути час…розягнути хвилини з нею….підсвідомо він обирав довші шляхи….аби довше не прощатись…..і в розмовах з нею…знову й знову…він десь відмовлявся….а потім погоджувався…бо не міг інакше……та треба було вертатись до свого світу…..щоб швидше зі всім розібратись…і повернутись…так, попрощатись аби пошвидше повернутись і сказати “привіт” знову….
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
ви помічаєте…що історія ця…потроха підходить до кінця…?….помічаєте?…хоча знаєте…кінець – це незавжди кінець….деколи кінець – це початок…..можливо так буде і в них…..
Глава 16
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
один день з його життя….
справи…справи……а ще ж треба з нею зустрітись…..а чи памятає вона….чи може варто нагадати……ай ні…не буду…..ще часом здаватимусь жалюгідним троха…нє…..якщо памятає то сама нагадає…..вона ж так добре вміє нагадувати про себе…..то й цього разу хай також….
ооо….таки памятає….ти диви….а часом ж здаєтсья такою…вітренною…..та нагадала…..для неї ж так просто взяти…й нагадати….і чому я так просто не можу……
ну що ж…тепер слово за мною…..я вільний…давай вже…..
ось ми з нею йдем…..вона як завжди дурачиться…і як завжди я це підхоплюю….не знаю як так виходить…..але це кайфово…..
вона атк просто зі мною говорить…..так легко……і мовчання теж не виводить її з себе….може вона вже забула про все….все що було…і все що є….а може для неї вже нічого нема…..але ж як так…..
ой…впала….йшла…йшла…й…впала….й рже…..ото дурне….може підбігти..?…підняти…?або впасти коло неї…?мене так і тягне….але ні…..краще лишусь на місці….не зверну на то уваги…..так легше….напевно……
ну ось…я проігнорував…а їй хоч би що…..її це навіть не зачепило…може для неї й дійсно нічого нема вже…..але як тоді бути мені…..для мене ж є….досі…..
ось ми йдем з нею далі…..вона часом так подивиться…..так щиро….так…її очі…такі щирі……вона атк подивилась щойно…ніби щось таки є….досі…й для неї…..
намагаюсь на неї не дивитись майже….дивлюсь десь вбік…..щоб не мучити себе зайвий раз….тільки дивитись – і не торкатись – це так важко……то може краще не дивитись…..
тоді я говорю щось таке….за що вона точно мене стукне…так по-рідному стукне….так як завжди бьє…..і мені це так подобається…є в цьому щось таке….тож я говорю……а вона обертається…посміхається…й удар….ммм…….
еее…..я ж відчуваю що вона поруч…..і мені так добре…і…ой….не втримався….подивився….ой…..поглядом зустрілись….тепер вона може помітити все…..що для мене все ще є……завжди десь є…..
ну ось….треба прощатись….вона не звернула…..а раніше ж могла…навіть якщо їй було не туди…раніше могла звернути зі мною…..а сьогодні ні…..то може для неї вже нічого нема….але ж її очі….
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
Глава 17
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
один день з її життя….
справи…справи….справи підходять кінця…а він не подзвонив ще……може забув….напевно забув……
і що тепер…..може нагадати…?але ж то так важко….кожен раз то так важко……та я всеодно це роблю……
ну що ж….ось…нагадала….тепер слово за ним…..а я поки продовжу справи….хоч вони вже й нетермінові…..але почекаю…..
о….дзвінок….альо…..о…це ти……зараз…?ну добре…без проблем……бувайте мої справи…я пішла туди де він……
спізнююсь…як завжди…о…ось і він….
ну ото ми йдемо…..мене троха плющить….тож я йду й дурачусь……а він…він підхолює ту моє брєдятіну………це так мило….й мені добре….
ой…мовчання…ой…ой…незручно троха…певно йому некруто зі мною…певно він вже забув що було…і що є….а може для нього вже й нічого й нема…..
аби не було мовчання я мелю всяку чуш…..нікому непотрібну й скорше за все й нецікаво….але зато це заповняє звуковий простір…..легше….ай…може краще троха помовчу….а це виявляється нетак вже й погано…з ним й мовчати добре…..жах….
ой….нащо ти сюди звернув….ой….я впала…ой…..це смішно…йшла…йшла…й…впала…..хііііііі……….
може він порже зі мною…?це ж атк смішно….може він хоча б підійде…ну…?ні…?як він так може….
такий ігнор….як він зміг лишитись на місці….мда….певно для нього й дійсно вже нічого нема….але як бути мені…..для мене ж є…досі…
ну йдем ми далі…..йдем….він розказує стільки вьсого…цікаво він усім так розказує….цікаво а він на усіх так дивиться часом…?
він ж атк дивиться….ніби в саму душу зазирає…..ой…ні…ні…не дивись туди…..
ммм…..ти так дивишся….ніби й для тебе…ніби й для тебе щось таки ще є…..досі…..
певно я прсото хочу щоб так було…тому так й думаю…краще буду холодною….а то ще стане йому мене шкода….а то ще здаватимусь зовсім жалюгідною…ні…ні….
о….а він ще й на мене не дивиться……чого….?може обридло йому мене бачити…..ех……і взагалі може не хоче він йти поруч зі мною зара…..ех….
о…щось атке сморознув…ну блін…ржачно…ну але ж мушу стукнути….але ж ржачно…..ніби спеціально говорить…аби відчути знову на собі мій той удар…як завжди….ну то й на…….як так хочеш…..мені й самій то в кайф….
о…ти знову на мене глянув…..і в самі очі…ти що…..ти ж там усе можеш побачити…краще не дивись….але ти дивишся…ти тааак дивишся….
ну що…треба прощатись….чи ти забув що мені не в ту сторону…?а я й сама мало не повернула за тобою….я б могла….але боюсь тобі це надто навязливим здасться…тож краще піти в логічному для мене напрямку вже….що…? не очікував що я зупинюсь….?бачу ти здивований…….не думав що вже треба прощатись….вже…..чому ж ти так дивишся….то є щось для тебе чи нічого нема….?а….?мовчиш…?так…це ти вмієш…..але ж погляд…..цей твій погляд…..
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
Глава 18
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
ну що…..ще декілька днів минуло…а може й троха більше ніж декілька…а може й нетроха……ну це як подивитись…ну ви ж розумієте…хоча чому ви маєте це розуміти….можливо вам це й непотрібно……ну звідки мені це знати….
він…він губився…губився в своєму світі….і в собі…..а в ній й в її світі й подавна…..від того він ставав холодним…поруч з нею…бо просто не знав як бути….як не зробити чогось зайвого…як зробити щось незайве…як….що….що….й…як……забагато питань без відповідей було в його голові……а відповіді…вони теж були десь там…в тій самій голові…просто він до них ще не добрався…вони сховались…не знати навіщо…та вони сховались…ну щоб життя неостогидло відповіді часто ховаються….поки не приходить мить…..
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
вона….вона вже й розуміла й не розуміла..одночасто….і в цьому вона губилась…..так буває тільки поруч з ним….ну бо як…як можна й розуміти й не розуміти…порівно….як….тільки з ним таке можливо…бо це він….бо він з іншого світу…і вона це знала…і вона знала на що йде…але не зупинялась….
що їй лишалось…вона вже не знала…..вона почала задаватись новим питанням….воно зародилось в її голові…а відповідь…відповідь десь гуляла…..
вона скучала за ним….коли його не було поруч….вона не визнавала цього….не показувала….та вона скучала….якби ж тільки він знав як вона рада була його завжди бачити…як їй хотілось підбігти..обійняти…..й просто сказати….що скучила…та хіба ж вона могла….
а могла ж таки……
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
могла…але не робила….їй щось не давало таке чинити….чи то страх…чи то гордість…чи то ще щось….та хіба це має значення…..
головне – вона скучала…..і стало цікаво…а ти скучає він за нею…хоч деколи….і якби вона десь зникла….чи скучав би він…..і чи радий би був бачити її знову…..
ну так…дівочий розум….він часом щось таке мутить…..він часом змушує робити щось таке…..що не має пояснення…от і зараз…зараз…в неї виникло бажання випробувати це….зникнути з його життя на трішки…трішечки…..а потім зявитись…й побачити реакцію…
так….це дурниця….і вона це знала…й…розуміла…та не могла нічого з собою вдіяти…..вона хотіла побачити все як є…..
хлопці….не судіть строго тих дівок…невже не розумієте…їх мислення-воно звісно незавжди оправдане…..та це їх мислення…..і кожна дівчина трошки сучка…..і кожен хлоп теж…..
тож що…..нехай…..може це їй щось пояснить..нехай вона вчинить цю дурницю – ну що тут такого…може й вправду їй від того стане щось ясніше…от тільки чи зможе вона цю дурницю вчинити….чи вистарчить їй на то…сили….
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
для нього було б простіше…якби вона була така ж як усі в її світі….але…він як ніхто інший бачив….бачив що вона інша….хоч вона й з цього дурного світу….та вона інша….так…спершу він не розумів як їй це вдається…бути іншою там, де усі здаються однаковими…..та з часом він зрозумів…що це просто вона….і нема тому пояснення…бо це вона….і тим важкіше з нею….бо з нею не можна як з усіма…бо з нею для нього все на межі….кожне відчуття….з нею воно на межі….сильне…сильніше….тож і якщо втратити її – відчує він то у міліони раз сильніше…ніж з будь-ким іншим….і він не міг цього допустити…просто не міг…бо це була вона…саме вона…..
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
Глава 19
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
ну що ж…поговоримо про справжність….
справжність слів…що воно…ну це напевно…чесність…правдивість…..хтось скаже що немає правди….але вона є…просто вона, як і все, неабсолютна…..але вона є…..доказом цього будуть її слова…бо вони…вони справжі на скільки це взагалі можливо…вони справжні…..
справжність вчинків…..це що ще таке…певно це відвертість…розкутість……ви так вмієте…? а вони…..вона…й…він…вони так вміють…направду…….
справжність емоцій….ну…це….це казково коли емоції справжні…і коли їм по-справжньому піддаються……тоді це мммммм…….ну а несправжні емоції – це ніщо…це навіть менше ніж несправжні слова….хоча….якщо придивитись…несправжніх емоцій – їх не існує……тож емоції – їх можна назвати абсолюно справжньою річчю в нашому світі…..чи не єдиною……
вона…вона була справжня…у всіх проявах…..вона була на стільки безпосередня….що людей це часто дуже забавляло й вони не сприймали її всерйоз…вона була на стілкьи безпосередня….що людей це часом навіть лякало….адже вона могла так багато сказати…так багато зробити……і змусити так багато відчути……ось вона…та справжність……
а він…він це бачив…..він це обожнював в ній…….так…обожнював……обожнював по-справжньому……
знаєте…а в ньому теж багато було тієї справжньості…от тільки він часто боявся її показувати оточуючим…..боявся що його не сприймуть…не поймуть правильно…..тому серез людей він нерідко був закритим……від того його подекуди вважали ніяким якимось…..та він був далеко не таким…..просто в йього житті нетак багато людей, котрим він відкривався……та їй…їй він показував ту свою справжність…..бо це була вона…бо вона в його житті була саме та….
вона знала йго справжнього…звісно вона не знала про нього усе….та це було й не потрібно…знати ту справжність було для неї достатньо…достатньо щоби він був особливим для неї….
ну як…як він міг її відпустити….вона ж дарувала йому такі відчуття….поряд з нею він почувався так, ніби може усе…..саме поряд з нею…бо то була вона….і їй навіть не приходилось для цього щось казати….просто бути поруч – цього було достатньо….
а вона…як…як вона могла просто піти геть….ну це ж він…ну він такий…особливий….і коли з кимось гвоорить про нього – мало хто розуміє що вона в ньому бачить….і мало кого цікавить, що він показав їй ту всою справжність……і нехай часто його слова не ладнають з діями і навпаки…ну й шо…він ж не з нашого світу…хоча й в людей з нашого світу таке трапляється нерідко…..ну і нехай…нехай…вона буде вірити в те, що хоче…..вона буде вірити у справжність…яку бачить коли він поруч з нею…коли посміхається…коли кривляється…коли кричить…..
тож скільки б вона не намагалась піти хоч на трошки…вона верталась знов і знов….. вона була слабка…..в тому….
а він…він був сильніший…поки не приходила мить…поки він її не бачив знов…поки він не стояв поруч з нею так,ніби насправді він не стоїть…він літає….так ніти ця мить ніколи не скінчиться…так, як емоції били з кожної клітинки його тіла…і все через неї…..
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
Глава 20
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
танець….танець душі…танець тіла…танець серця…танець мозку…….танець емоцій…танець відчуттів… танець життя….
усі ми танцюємо танець свого життя….вміло чи ні…щиро чи ні…розкуто чи ні….вибір наш…..
вона обрала….ну що могла обрати людина, якій притаманна надзвичайна безпосередність……
тепер вони проводили значно менше часу разом…..та тим ціннішим ставав час поруч одне з одним…для неї…й для нього….тим реальніше вони бачили ту особливість…яку не має ніхто….та яка є в них……
в них могло бути усе…але нічого не було бо вони були не разом…..
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
ризик…що воно таке….чого усі так його бояться….?
можливо томущо ризикуючи можна втратити……ризикуючи можна й отримати….можна втратити більше, ніж отримаєш…можна отримати більше. ніж втратиш…….можна втратити усе…можна отримати усе….можна втратити саме те….можна отримати саме те…..стільки варіантів…..то чому люди часто акцентують свою увагу на тих гірших…адже варіантів 50 на 50…….і співвідношення далеко не безнадійне….
тож ризик…..це нетак погано……головне щоб було заради чого ризикувати…..
що ж…вона…вона вже не мала сили боротися з усім тим безглуздям…що відбувалось між ними…тож вона просто приймала те що є…….не бачились – скучала, але рідко сама дзвонила…бачились – насолоджувалась кожною миттю….прощались – з легкістю йшла…..
він…він скучав….і боявся побачити…боявся знову відчути….як усередині усе перевертається……боявся не втриматись….піддатись……та скучав….скучав так сильно…що опинявся поруч – аж світився…….люди іншого світу вміють так гарно світитись….коли вона прощалась – він хотівназдогнати…й…піти з нею…піти з нею геть…куди завгодно…..
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
одного дня він сидів на стільчику вдома…….слухав пісню…..пісню, яку до нього вона не знала…пісню…яку він показав їй…..а там..там такі слова….
і тут…перед очима пролетіли усі ті миті з нею……усі ті миті…коли вона була поруч…..усі ті миті коли він…світився……
і тут…тут вона зникла в його уяві…він не хотів цього…просто так сталось…і тут..тут він побачив усі ті миті, коли вона була поруч…але вже без неї…так ніби її й не було…..в той момент він відчув таку пустоту….якої ще ніколи не відчував….тут він зрозумів….чим були особливі всі ті миті….нею..саме нею…..
Кожна хвилина в нашому житті…це ще один шанс все змінити….
він зрозумів…зрозумів…зрозумів що йому потрібно…він зрозумів…що якщо вона буде з ним – він зможе усе….якщо вона буде з ним – в них буде усе….якщо вона буде з ним – він буде світитись завжди….
і вні відчув…що мусить їй про це сказати…..та чи не запізно ще…..він зрозумів скільки раз робив їй боляче дарма…..він розумів, що може бути запізно……та він обрав ризик….бо тепер бачив,що було заради чого…..
він не чекав ні хвилини…..він подзвонив….і…сказав…щось звичайне….щось як завжди….але поряд з тим – це вимагало побачитись…..
він прийшов…вона як завжди спізнювалась…..коли вона прийшла він посміхався….він світився…..він просто взяв і…..а вона подивилась на нього….і засвітилась….він навчив її світитись…..
а далі….далі вони мали усе…бо були разом…..справжні…..
а світи…ну той його інший світ…ну й той наш дурнуватий….вони просто вибухнули….в одну мить вони стали чистим хаосом….а в наступну – цей хаос з частинок двох свтів перетворився на єдиний всеосяжний світ….божевільний й гармонійний…
а вони…вона стояли на межі….дивились на цю картину……й посміхались….