п.с. всі хто хоче розділити ностальгію, приєднуйтесь.
ненавиджу коли люди які зявляються через пару років (місяців) ображеним тоном заявляють шо вони більше не пють (не курять), кардинально міняють стиль гардеробу, улюбленої музики, фраз та ідеології. катастрофічно відмовляються від пива (сигарети) ніби це враз зруйнйє построєну роками гармонію (заб’є нещасних)
ненавиджу скейтерів райдерів паркууурів під франком коли раніше там сиділи скіни готи блекери і багато іншої хіпоблудського зоопарку (прошу всіх попередніх не ображатись на мене, ви просто попались під руку)
ненавиджу коли ліпший друг стає твоїм нареченим і навпаки наречений стає другом, хуйово і з одного і з іншого ракурсу, нє, ви мене не поняли, я маю на увазі, коли знаходиш шось одне – втрачаєш шось інше і навпаки
ненавиджу коли час забирає в нас улюблені місця і людей, закидує в мясорубку рутини і виживання по принципу шо зїсти на сьогоднішній день шоб не здохнути завтра одночасно забираючи память ким ти був, ким були вони, і як ми дивились на речі і тільки зрідка, за чашкою кави або з забороненою папіросою в зубах і музикою, яку ти боїшся слухати шоб не впадати в нестерпну ностальгію ти починаєш пригадувати шось смутне.. мабуть так і виглядає старість. або переоцінка цінностей. або ти нарешті мудрішаєш і починаєш Жити)