ти набираєш повний чайник води, полощеш від білих ошурок накипу, вона смердить хлоркою але ти знаєш шо зараз залиєш її в чашку і вона перетвориться в чай. перед очима довгий тьмяний облуплений коридор, попереду темрява. позаду теж. голос мами.
– Галю, залиєш мені кави?
у неї хороший настрій, вона знайшла тут свої старі джинси з цепурою, бігає підскакує, збирається в Ляльку, одним словом вона теж рада шо тут. шо знайшла я. розглядаюсь довкола.

загратовані вікна, темна ніч, мій напис під батареєю “курво кам бек” і чорний випалений не одною сотнею цигарок хрест.. так, я тут, я вдома, це він той самий гуртожиток. лунає наступна ностальгійна пісня, сьогодні це placebo вона звучить на цілих три поверха відбивається ехом від старої штукатурки і радянської побілки, це вже потім всі твої друзі розбіжаться хто куда і її зафарбують в некрикливий бежевий тон, сходову клітку в ядучо-зелений колір і похоронять твою незайману найдорожчу самотність під шаром фарби, переставлять старі двері з плакатами та купою вицарапаних рокнрольних висловів на нові, зроблять з кладовки душову кабіну. але чому мене так тисне серце, чому мені давить так ніби зараз шось має статися так ніби до мене допре нарешті.. низькочастотний гул у вухах знову лавиною звалюється на мозок викочуючи слози назовні, все переплітається, звук крил голубів на твоєму підвіконнику шум темного лісу балкон на 9 поверсі дим цигарки честер синій пісня все ще звучить на весь коридор з кімнати ти підспівуєш наступний рядок never thought you’ll fuck with my brain і сльози течуть ріками по лиці, цього всього немає, це нереально, і гірше всього тебе теж немає, тобі нема тут місця твоє місце там назавжди.. ти вирішуєш натягти петлю на шию і покінчити з цим жахом поки не закінчиться пісня поки шумить ліс поки горить цигарка, але твоє тіло ніяк не хоче покидати це місце і тебе лише душить, тисне так сильно, от от мені вже бракує повітря і..
ти прокидаєшся в ліжку. мокра постіль прилипла до тіла а шию стискає спиртовий компрес перебинтований шарфом, який міцно обвив шию..
біль і сльзи.
біль.
біль
5-тий гуртожиток по вул. Пасічна 62Б, я буду памятати тебе завжди..