Ти не хочеш казати “Вибач”?
Мені і не треба твоє “Пробач”!
Тобі байдуже моє почуття…
Та і навіщо той пафос?! Той плач?!
Ті образи даремні, марні…
Почуття те було оманним?
Ті розмови? Той дотик душі?
Ті натхненні і чисті розмови…
То омана?!
О ні, не кажи!!!
Не кажи, не тобі ж бо казати!!!
Ти змінив в мені все докорінно…
І мій погляд, мій слух і серцебиття…
Був сам Трупом ти,
Та надав мені сенсу буття…..