Посій добро, посій життя:
І забуянить тоді нива,
Яка змете усе сміття,
Яке в душі твоїй гноїлось.
Ти з клітки випусти голубку
І всіх птахів яких тримаєш.
Вони ж бажання й почуття –
Їх від людей не приховаєш.
І побори той гіркий страх –
Ті темні хмари над собою.
Збудуй міцний надійний дах
Від злив-тривог над головою.
І не тримай у собі гнів ,
Та всякі різні там мороки.
Звільни від цього ти думки,
Бо загризуть тебе пороки.
І принеси у дім душі
Із долі квіти запашні,
Бо поле те й саме не знає –
Який врожай щороку має.