Пісок у очі , я нічого не бачу,
Я у пустелі зовсім сама і плачу.
Навколо дюни , їм кінця не має,
Навколо думи серце прогризають.
І тут стіна мене спинила,
Щоб я не йшла, а тут лишилась.
Та я не хочу тут стояти!
Я хочу йти , її зламати.
Мов кубик долі я кидаю
І різні цифри випадають.
То кроків п’ять в перед ступаю,
А то на три назад вертаюсь
Ця гра мене уже стомила –
Чи довго фінішу чекати?
Та грати далі я лишилась,
Кубик продовжую кидати…
Я в морі компасу немає.
Гроза зламала всі вітрила.
Хвилі корабель мій штовхають,
А я ж сама стою безсила
Я капітан – безпомічне створіння.
Коли до берега причалю?
А вітер все сильніше віє
І корабель мій потопає.
Таке життя довічний тест
На нелегке виживання.
Не кожен тест оцей пройде
Та все ж потрібні нам старання.