***

Ми бачимо те, в що віримо. Ми віримо в те, що хочемо. Ми хочемо те, що приносить задоволення. Задоволення приносить щастя. А щастя це наявність усього потроху але бажаного і досконалого. А Бажане і досконале ми не завжди бачимо і отримуємо. Тоді ми не віримо в те що ми не завжди бачимо. Отже ми не завжди щось хочемо. Значить ми не завжди досягаємо задоволення і щастя. Коли ми не маємо щастя – ми не досягаємо досконалого. Тому не потрібно завжди бачити те в що віриш, а вірити в те що бачиш. Бачити можна багато, головне «прагнення досконалого» правильно і вимальовувати досконало в своїй уяві.