Громовідвід

Мить.

– Привіт. Ти що тут робиш?
– Чекаю.
– На кого?
– Не на кого, а на що.
– Так на що ти чекаєш?
– На все.
– На все?
– Так, на все.
– Ти тут хочеш дочекатись на все?
– Так.
– І ти знаєш коли то все прийде?
– Скоро.
– Скоро – це коли?
– Коли захоче.
– А якщо не захоче?
– То я далі продовжу чекати.
– І надовго хватить твого чекання?
– Надовго.
– Зрозуміло. Можна почекати з тобою?
– На все?
– Так, на все.
– Ти теж його хочеш?
– Можливо.
– Ти не знаєш чи ти хочеш все?
– Знаю.
– Що?
– Що, все скоро прийде.
– І?
– Все прийде до тебе.
– Прийде до мене?
– Так.
– А до тебе?
– Мені все не треба.
– А що тобі треба?
– Подивитись на твоє все.
– А ти, що не хочеш своє все?
– Ні.
– Скоро почнеться.
– Точно.

* * *

Сумнів.

– А ти знаєш яке воно?
– Що?
– Ну, то все?
– Твого я не знаю.
– Того ти хочеш подивитись на моє все?
– Так.
– А багато ти їх бачив?
– Дуже.
– А яке воно?
– Тобі страшно?
– Ні!
– Ясно.
– Так яке воно?
– Ти хочеш щоб я дав тобі пояснення, що таке все?
– Так.
– А нащо?
– Я хочу знати.
– Бути готовим?
– Знати.
– Так трішки почекай і все прийде, ти його пізнаєш.
– Добре. Ти хто?
– Я той хто чекає з тобою на все.
– Скоро?
– Скоро.

* * *

Все.

– Ти готовий?
– Так.
– Добре.
– Ти знаєш?
– Знаю.
– Так що робити?
– Візьмись за громовідвід.
– А ти поможеш?
– Ти живеш тепер, а я живу зараз.
– Ти куди?
– Подивитись на твоє все, згори краще видно.
– Ти повернешся?
– Так.

* * *

До дому.

– Так пахне все?
– Ні. Просто брови обпалило.
– Я маю все!
– Це добре.
– Як моє все?
– Краще ніж в інших.
– Мабуть я піду.
– Іди поспи, тільки не загуби його.
– Я його не загублю! Ти хто?
– Я показую шлях.
– Це добре що хоч хтось показує.
– Тепер немає кому показувати.
– Люди не ті?
– Ні. В них просто все якесь друге. Вони його не хочуть.
– Ясно.
– Як буде погода зайду в гості.