Це був лиш тільки сон, а ніби бачать очі
Кружляння тіл та шкіри атласної блиск,
Нас темрява сховала в свому лоні,
І дві душі танцюють там стрептиз.
Навіщо людям слів ці візерунки,
Навіщо балачки життя дається раз,
А тіло вже не дасть тобі збрехати,
Воно зрадливе і говорить замість нас.
Ми Богом нагородженні любовю,
Але не всі віткриють в себе дар.
Любіть, кохайте всі ми неповторні,
Та не згоріть від сонця як Ікар.
Вогонь діші нехай запалить ваші стегна,
А руки хай легкими будуть як Ефір,
Волосся як трава мяке,та шовковисте
І тіні, обриси в ночі північних гір.
Люби усе що нам дає життя,
Бо все це було зробленно для тебе,
Ніколи не жалій про почуття,
Відкрий цей світ, відчуй життя для себе!