Псих

Я вертаюсь знов домів
І ми хочеться зізнатись
Що знов хочеться кохатись.

Знову хочеться обняти
Твою талію гнучку…
Цю я думку віджену.

О марштрутка маломісна,
Впхаю сраку в тісне місце
З камасутри перше місце.

От гімнастика скінчилась,
Останівка, очі ми відкрились,
Як прекрасно все приснилось.

Сон прогнавши йду по місту,
Щось бурмочу під веселу пісню,
Мому серцю в грудях тісно.

Вот зайшов в ларьок знайомий,
Квасу кухоль прохолодний,
Прожене утому вмить.

Запалю й голову задру,
В небі хмарку я знайду,
Подібну на твою щоку.

Підіймусь, піду я далі
Крізь знайомі ці будинки
Ліфт,і розмальовані всі стінки.

Ось і поверх той, вихожу,
Й пошукаю я старанно,
Напис видертий давно.

Кот на подоконнике спит
Плохой это стих,
Но знайте – я псих.

Коротка фраза на стіні,
Та знову спогади навіє,
Про мене малого і дитячі мрії.

Змінилось все і виріс я давно,
Та лиш одне залишилось із того
Я психом став для себе самого.