Щиро дякую всім, хто звернув увагу на моє створіння. На цей сайт я потрапив випадково, він мені сподобався і тому я вирішив додати (дуже вже руки тремтіли) ,а потім, трохи заспокоївшись, натицяв на клаві свого архівного віршика з надією, що може він комусь сподобається. На дану тематику маю ще один витвір, який і хочу зараз представити вашим моніторам(вірш являється пародією на “Верни до мене, пам”яте моя” Василя Стуса і був написаний на лекції в інституті).
Верни до мене пляшечко моя
Нехай у шлунок вльється ваготою
Твоя гіркота, градусною млою
І сподіванням кращого життя.
В гаю нічному скляночко прийди
З кишені, з сумки тихою ходою,
Хай крапельки домашньго напою
До мене вернуть безтурботні сни.
Нехай гуркоче шлунок як теля,
Бодай у сні до нього я незчуюсь.
Гукну, прокинувшись – від мене лиш почують
Верни до мене пляшечко моя!