Сонце заходило за обрій, залишаючи за собою чотири довгі тіні. Вони височіли на склепі і низпадали вниз по горбочку. Ці тіні завдячували своїм існуванням чотирьом постатям, які тихенько сиділи на пагорбі і дивилися як гасне сонце. Перша постать була вдягнута у чорні пошарпані джинси і чорну сорочку. Ця постать мала довге чорне волося, яке завивалось на кінчиках, і карі очі, з яких виблискував сум по невідомому. Це був труп. Так, саме труп. Тіло з розумом, але без душі. Він був мертвий і продовжував існувати, не розуміючи причини свого існування, і померти він не міг.
Друга постать була вдягнута у темне пальто. Комір був піднятий, довге біле волося було розпушене і лягало зверху на комір, закривало майже все лице, було видно тільки темні окуляри. Ця постать сиділа згорблячись і ніби від холоду затуляючись своїм пальто. Руки були у перчатках. Це був вампір. У такому одязі і у такій позі він ховався від останніх променів сонця. Він був високим і дуже худим. Тіло з мозком і з душею, яка знаходилась у обіймах демона. Він також існував і тако ж не міг померти.
Третя постать була одягнена у просту сорочку і темні джинси. Волося було коротко підстрижено і на обличчі виділялись скули, які весь час бігали то напружуючись то розслабляючись. Погляд чорних очей ніс смуток і стах, страх перед глибиною цієї чорноти, хоча вона була лише оманою. Ця постать сиділа вирівнявши спину і впершись руками у землю. Вона дивилась на сонце і не примужувалась від яскравих променів. Це був некромант. Навіть не некромант а тільки адепт в некромантію. Хоча навчання закінчити йому навряд чи вдасться. Тіло з розумом і душею, але так само бесмертний. І він так само тільки існував і не міг померти.