Перейти до контенту

No_Smoking

опція за замовчуванням….

а ви помічали, як часто ми чогось чекаємо? ні,ну серйозно…так, ниби живемо в якомусь режимі очікування часом……і причина тому…все наше життя певно і все що в ньому є…..от мобільні телефони – вони нам навіщо? погодьтесь, перш за все щоб хтось нам дзвонив і писав…а вже потім для того, щоб самим це робити….і як часто ми сидимо чи йдемо чи їмо і все дивимся на телефон чи прислухаємось до сумки чекаючи дзвінка чи смс…і ми вже якось до цього так звикли, що й не помічаємо того очікування майже…хоча ні,помічаємо коли дуже чекаємо і чомусь довго….от тоді ми помічаємо якусь залежність…не від самого телефону…а він дзвінків та повідомлень певної людини чи людей…..а інтернет….аська…контакт….онлайн…офлайн…онлайн…офлайн…..включаємо цю дурню…й….чекаємо поки хтось певний зайде…чи не так?адже ну ви ж не переписуєтесь з усім списком контаків полюбе….чекаєте саме тих людей…..добре коли чекаєте декількох-більші шанси що таки дочекаєтесь :)а коли чекаєте когось одного…..то…можна довгенько чекати…і ви ніби щось робити…й те…й се…але таки чекаєте….і не треба казати що ні :)Читати далі…

сховатися…забутися:)

сховатися…забутися….хороший вихід…
одягти темні окуляри…аби ніхто не бачив….очей не бачив….
а взимку як….а як…а як…уявно одягти ті ж самі окуляри…
фантазії достатньо….чи не так?
сховатися…забутися….я ж так умію…
та чи назвеш це виходом…тепер не знаю….
раніше мало сенс…тепер його нема….
то в чому тепер сенс?
сховатися…забутися – хороший вихід…не для мене…
та інші…інші хай так думають…колись поймуть….
а я покажу очі…може…
якщо не вирішу…сховатися й забутися

створіннячко:)

щось би написати….так хочеться щось написати….
написала…й стерла….бо якось не пішло…тобто пішло…але не так….
хто я?я – людина…більше вам знати непотрібно зараз….писати гарно я не вмію…..пишу як пишеться….не більше й не менше….
я можливо напишу маленьку історію зараз….якщо напишеться….

жило собі одне створіннячко….воно було дивне від початку…а кінця його ще нема….створіннячко це виникло в цьому світі помилково…одна клітинка у всесвіті була помилилась…і на тобі….і хто міг тоді подумати, що ця помилка змусить світ рухатись….

Читати далі…

важко весь час посміхатись?

– важко весь час посміхатись?
– ні…як що є причини щоб це робити або якщо нема причин не робити цього….
– а якщо є причини цього не робити?
– ну тоді троха інакше….та все ж можливо посміхатись…..щоб не показувати як усередині….
-а якщо усередині занадто погано?
– тоді посміхаєшся до якого моменту..а потім стомлюєшся притворятись….і вже не маєш бажання робити вигляд….Читати далі…

не здатні спокійно жити…

є люди, які просто не здатні спокійно жити….
ми належимо до таких людей…..
погано це чи добре? судіть самі…..хоча якщо ви не пробували жити так й інакше, то як можите судити?
так, ми не здатні жити спокійно…та ми й недуже цього прагнемо…хоча деколи….
ми робимо одне…й інше….одне…й протилежне тому….
часто ми говоримо одне…в наступну мить вже робимо інше….й це не значить, що думка змінилась….просто часом ми не здатні зробити так ,щоб слова бути рівні діям,а дії – словам….
навіть більше…часом ми не помічаємо що робимо…або не помічаємо що говоримо…або навіть не помічаємо що відчуваємо….Читати далі…

Листочки и дороги….

была осень…и вот однажды я шла домой…и взгляд мой остановился на дереве….невольно я остановилась….ветви…их было тааак много…а листики были уж только на кончиках ветвей по пару…

и тут мне в голову пришла мысль…видение моё изменилось…и я видела….видела людей….вместо листиков….и дороги, ведущие куда угодно….как-будто листик-это человечек…а ветви-это дороги…и каждому “листику” дано множество разнообразных дорог…и в зависимости по каким он пойдёт – попадёт он вниз…или наверх…или куда-нибудь в середину…иль на окраину…всё в его силах…и в зависимости по каким дорогам пойдёт-тех людей и повстречает на своём пути….и выбор – он тааак велик!!!!!и как в темноте при свете одного лишь фонаря кажеться, что ветви… переплетаются…так и судьбы людей пересекаются!!так почему же люди часто убегают от выбора? почему тааак боятся его? ведь есть множество дорог и тропинок,по которым они могут пойти…но люди…они зачастую боятся больших перемен….и обходят выбор стороной,плывя по течению….потому что думают,что так проще…о,как же они ошибаются!!они ведь тем самым отказываются от своего пути!! а это – большая беда….

Читати далі…

Ошибки…

Многие люди верят в судьбу и считают, что всё предрешено. Но тогда какой смысл вообще жить, если нам ничего не изменить? Однако есть немало людей, которые вовсе не верят в судьбу, что, я считаю, также не верно. Я думаю, судьба существует, но и выбор тоже есть. Судьба даёт нам знаки, а быть ли счастливыми решать нам. Просто надо научиться видеть эти знаки и правильно их растолковывать. Но так ли это просто на самом деле? Некоторые даже не замечают, как легко им это даётся, а считают, что это просто везение. Может и так. Но тогда почему одним везёт постоянно, а другим крайне редко? Философы, психологи и другие специалисты издают научные работы и даже книги на различные темы, в роде: «Как стать всеобщим любимцем», «Как найти свою вторую половинку», «Как стать успешным» … Темы вроде этих можно перечислять до бесконечности. Но если авторы этих книг действительно знают, как всё это сделать, значит, они этого уже добились в своей жизни. Думаю, отсюда можно сделать вывод, что они довольно неплохо разбираются в знаках судьбы. А иначе, откуда они знают решение всех этих задач? В таком случае, не легче ли им собраться вместе и написать книгу о том, как научиться видеть и толковать знаки судьбы? Но дело в том, что многие из этих авторов толком не знают, о чём пишут. А если и знают, то пишут только ради денег, а не для того, чтобы помочь людям. По этому нам приходится самим разбираться, где праведный путь, а где ложный.

Читати далі…

время бежит…а мы его догоняем…

время идёт….идёт….даже бежит….хоть порой нам и удаётся остановить его на мгновение…почувствовать это….да…
мы идём…идём вперёд….идём назад…идём влево…и вправо…куда-то спешим…и уже бежим…и бежим…входим в ритм…и уже так трудно остановиться!!а порой…порой так нужно остановиться и осмотреться по сторонам….и если мы это делаем-мы начинаем замечать много нового…того, что в спешке упустили из виду…

всё меняется…и мир…и мы…и надеюсь в​се эти перемены-они к лучшему!!!надо в э​то верить!!
мы столько хотим успеть, что порой во вс​ей этой спешке мы забываем пожить…забы​ваем почувствовать….забываем отдаться э​моциям….забываем насладится тем, что е​сть сейчас!!

а ведь надо жить здесь и сейчас!!надо радоваться жизни и не боятся, что тебя посчитают сумасшедшим))пусть со стороны ты кажешься безумным, зато ты живёшь и наслаждаешься жизнью))))а они??а вы??

Найсильніший наркотик…

Життя – це наркотик!!
І дуже сильний наркотик!! і не бійтесь підсісти на нього!!
Тільки живіть,живіть повним життям!!
щоб обертаючись назад було що згадати….щоб не приходилось шкодувати про втрачені можливості….про те,що ми могли,але чого не зробили у свій час….
Живіть миттю!!
в одній чудовій книжці я прочитала якось : “Хто ніколи миттю не жив,то йначе не живий.А ти живий?” – так задайтесь цим питанням, і самі все зрозумієте…Насолоджуйтесь життям…кожною його миттю…
Кожен має таке життя,якого він хоче!!
– памятайте це!! робіть те,що дарує вам насолоду!! і вірте у себе, у свої сили – і тоді усе у вас вийде!!