Дощ в серці,наче прощання ніколи не скінчиться
На серці краплі крові,на пальцях – тремкі пелюстки
Чужі назавжди і ніколи цей дощ не допоможе нам
Цей дощ, який упав нам в серце і на щоки.
Осінній дощ на всіх обличчях і на плечах міста
Листки опалого щастя шелестять під ногами
Жовтіє усе жовтавістю суму,дощ плаче за тим
В моій душі, і сльози за нашим коханням, і за нами.
У світі чужім,де немає щастя та кохання
Ми живемо самотні,шукаючи пристановища та тепла
А осінній дощ хлюпає байдуже об наші душі
Показуючи нам марність наших блукань та пошуків.
Ми все втратили самі і нікого не звинуватити
За наші гріхи ми платимо самі цьому світові
В якому лл’є дощ з розчарувань,навіть тоді
Коли з неба,безтурботного неба світить Сонце.
Читати далі →