Перейти до контенту

djkobraz

Псих

Я вертаюсь знов домів
І ми хочеться зізнатись
Що знов хочеться кохатись.

Знову хочеться обняти
Твою талію гнучку…
Цю я думку віджену.

О марштрутка маломісна,
Впхаю сраку в тісне місце
З камасутри перше місце.Читати далі…

Батьківщино, ненько наша…

Батьківщино, ненько наша,
Чому плюють тобі в усміхнене лице?
Ти ж любиш нас, а ми невдячні діти
Тебе плюндруємо за це.

Із гордістю себе ми називаєм
Синами української землі,
Та зразу ж ми про все це забуваєм,
Коли тебе продати просять за гроші.

Іудами себе ми не вважаєм
Для блага нації працюємо усі,
В дітей надію на майбутне забираєм,
За 30 срібняків пробачимо собі.Читати далі…

Сон

Це був лиш тільки сон, а ніби бачать очі
Кружляння тіл та шкіри атласної блиск,
Нас темрява сховала в свому лоні,
І дві душі танцюють там стрептиз.

Навіщо людям слів ці візерунки,
Навіщо балачки життя дається раз,
А тіло вже не дасть тобі збрехати,
Воно зрадливе і говорить замість нас.

Ми Богом нагородженні любовю,
Але не всі віткриють в себе дар.
Любіть, кохайте всі ми неповторні,
Та не згоріть від сонця як Ікар.Читати далі…

Майже дорослі

Цікаво, коли ми стаємо дорослими? Тоді коли нам 21? Коли перший раз усвідомили своє буття?
Кожен з нас напевно скаже, я вже дорослий, зрілий, за моїми плечима тяжкий багаж життєвого досвіду. Хе, панове, що ж говорити нашим шановним пенсіонерам, що прожили не малий відрізок часу.

“Я вже дорослий!” – кричить маля на вулиці і тягне свого рюкзака на плечі, відібравши його від люблячої матусі…
“Я вже доросла!” – огризається 15-ти літня дівчина на те що бабуся посварила за цигарку…
“Я вже дорослий!” – каже юнак своїй матері коли приходить з оббльованою кофтою ледь тримаючись на ногах…
“Я вже доросла?” – запитує себе дівчина, яка ще не закінчивши освіту, стає мамою…Читати далі…

Фантазії на тему фантазії

Людські фантазії мабуть найдивніші виверження головного мозку, вони можуть змусити нас повірити в них ніби проживши це. Не кожна людина здібна уявити щось конкретне, але навіть за маловиразні образи чіпляється немов голодне немовля до грудей матері, так ніжно, трепетно і водночас міцно. Фантазії – це дзеркало нашої свідомості. Мабуть що саме ці явища дозволили нам стати розумними істотами. Хіба це не чудово, відчувати подих вітру в закритому приміщенні лише своїм бажанням. Дивно, але ми настільки сковуємо себе в рамки матеріальності що не помічаємо, що наша уява дозволяє нам виходити за ці рамки. Щасливий той хто отримує з цього насолоду. Діти створюють образ всемогутніх батьків, підлітки обирають собі кумира якого обвішують в золотих лаврах і намагаються бути такими ж.Читати далі…