No_Smoking

Побувала в незнайомому місці, де були незнайомі мені люди, ми сиділи в колі й розмовляли на теми, про які я мало задумувалась. Всі ці люди були психологами чи так чи інакше були повязані з психологією. Все почалось з 2012, і я ще ні разу не чула таких думок стосовно того.
2012 – стільки негативу йому нарікають, війни, катаклізми, цілий кінець світу. Знімають фільми про це, а дуже заможні люди вже навіть купляють собі сховища….. Більшість людей бояться приходу 2012 року. Іншим в голові ЄВРО 2012, котре не омине й наше місто. І вже якось не до кінця світу.

вечір….крісло…моя дупця на ньому….на столі горнятко в горошок – веселить погляд…
грає пісня…не поп…й не рок….тай навіщо ці рамки – грає просто гарна пісня….
тож вечір…я сиджу….й пишу ці слова…..про що я зараз думаю? питання, яке ще ніхто не задав….чомусь….
чомусь часто питають “що робиш?”, “де ти?” і є купу формальних таких…та чомусь так рідко питають “про що ти думаєш зараз?”…а відповідь на це питання куди цікавіша за попередні…
хоч ніхто й не питав…та я відповім…ну…принаймні спробую…..
думаю про вчорашній день….про той дах, де я була….про тих людей, з котрими я була….про ті відчуття, які подарували гарний настрій учора…..
правильно..неправильно….правдиво…неправдиво……стільки слів…..а сенс даруємо їм ми….і не завжди такий як є….ну що поробиш….

Щось…щось таки є…..
Хочете щоб вас почули? дійсно хочете? ну ви спершу подумайте…адже назад шляху не буде…хібащо в сторону…..ну але…якщо дійсно хочете щоб вас почули…треба показати що це важливо…..кричати – замало……адже це просто звук…..ну хібащо…хібащо ви настільки сильні…щоб закричати серцем…..тоді…тоді кричить……та серцем й шепотіти важко….
Коли вам здається, що вас ніби й слухають…але не чують…..памятайте – це тільки здається…щоб ви не казали…й кому б ви не казали….та цей хтось…щось він таки почує…щось таки почує його підсвідомість…і те, що ви сказали десь в нього відкладеться….й одного разу згадається…будьте певні….то як поганий телефонний звязок – щось тай почуєш…..

важкість…кожен часом відчуває важкість….причини того бувають найрізноманітніші….
ну в моєму випадку зараз…причиною є нагромадження здавалося б зовсім незначних причин…..але коли тих причин декілька…багато….або навіть більшає….то стає кепсько….й вельми важко….
є дещо значне, чого бракує зараз мені…..і до цього плюсуються різноманітні неподобства….
я посміхаюсь…так…я посміхаюсь…але часом не витримую…і певним близьким мені людям показую цю важкість….звінсо я б не хотіла їх тим грузити…але деколи без цього..без них..без їх вух я просто не витримала б…..

він….як не крути він був для тебе головним чоловіком у житті….
він любив тебе….бо це ти…бо це просто ти…він оберігав тебе…захишав тебе….він робив для тебе усе…і зробив би навіть більше ніж усе…..ну ти ж знаєш про це……
від моменту твого народження його життя було для тебе…заради тебе……
так вже сталось…йому довелось піти…назавжди…..ф то не його вина…нічия…..так вже сталось…

так багато….й так мало…..й так одночасно….
що воно….як воно…..то життя….а?
люди дарують мені секунди….хвилини…години….дні….тижні…..місяці……і часом все мало…..але ж секунди-то вже багато…так багато й так мало…й так одночасно….
секунда нестерпного болю….секунда сильного відчаю….секунда щирої радості…секунда невимовного щастя……правда ж це багато?але ж це всього навсього секунда…а значить це й мало……

дзеркало….як часто ми, дівчата, в нього дивимось….що ми хочемо там побачити….а що не хочемо……навіщо взагалі воно придумане…то дзеркало…ото деколи дивимось щоб побачити чи гарно ми виглядаємо, чи в порядку зачіска чи макіяж…чи невимазані ми….ну це було стосовно маленького такого кругленького дзеркальця…яке ми зазвичай носимо з собою….а от проходячи повзж щось дзеркальне…чи то двері чи то вікна чи то ще щось…ми неодмінно туди дивимось на себе….деколи це просто звичка….часто то просто звичка….а деколи…деколи дивлячись в дзеркало…ми хочемо побачити когось поруч із з собою….

Глава 1

це історія про те…що завжди десь є….
він жив ніби в якомусь іншому світі….можливо навіть свому власному….і тому, можливо, його часом було важко зрозуміти….та може той його світ чимось краший за наш…а може й гірший….ми цього не дізнаємось….головне – він жив в якомусь іншому світі….
все його життя не опишеш одним чи декількома словами….не опишеш навіть тисячею слів….ось так він жив….не на словах….хоч в цьому не завжди був сенс…але ж він жив не на словах – і цього було достатньо….

ми всі такі особливі….ну ну…..
кожен вважає себе таким особливим…таким не таким як усі…..так так…кожен…а чи так насправді є……
адже ж кожен вважає себе особливим – і в цьому ми вже однакові…….та хіба тільки у цьому…?
от я люблю сидіти так, аби обидві ноги були на стільчику….і навіть зараз сиджу саме так….та хіба тільки я?сумніваюсь…..значить це мене особливою не робить….
я сиджу й їм щось за компом…і крихти чогось падають в клаві…і я намагаюсь їх звідтіля виковиряти….але коли не виходить забиваю на то…..ну така вже я…та хіба таке тільки в мене трапляється?наврядчи….а значить і це не робить мене особливою….

якось так….усе наперекосяк…хоч для нас….придурків…цей наперекосяк став кращим за будь-який косяк :)
що ж…норма – то явно не для нас…ми ж не є нормальні…..
тож ось вам…приклад…..і називається він….вихідні О20 :)
тож….початок…..вельми несподівана несподіванка дня той самої О…якій 20…..вже початок був інакший…не такий як всі….і звісно незабутній…..ну але стривайте, то тілкьи початок…то тільки ніч…..
а далі…а далі ранок…..занадто просто було б просто приїхати на вокзал….о ні…ні…перед тим треба було побувати в Сокільниках – ну хтоб сумнівався…тож придурки…..
ну що ж….автобус нас не забуде….бо тепер має цілу картину….цілий наш план проведення вихідних…на склі свому….