ВІРШ ПРО БІДНОГО ШЕСТИДЕСЯТИ-РІЧНОГО ПЕНСІОНЕРА
ІВАНА ІВАНОВИЧА ВАСЬКОВА, ЯКОМУ НІЧОГО ЇСТИ,
БО ВЖЕ ТРЕТІЙ МІСЯЦЬ ЙОМУ НЕ ДАВАЛИ ПЕНСІЇ
М`ясо вариться в каструльці...
Хай насниться моїй Мурці
Щось щасливе і смішне, -
Бо ніхто не поверне
До життя мою кицуню,
Добру, щедрую красуню...
Вибач мене мила Мурка
За таке... Була би курка
Я б укинув би її...
Лишу хвостик на стіні,
Хай висить – то буде згадка...
Ой! Порвалася краватка
Так невчасно! Шо ж таке...
Ось і м`ясо вже мяке,
І рум`яна уже шкурка, -
Буду їсти тебе, Мурка...
ІВАНА ІВАНОВИЧА ВАСЬКОВА, ЯКОМУ НІЧОГО ЇСТИ,
БО ВЖЕ ТРЕТІЙ МІСЯЦЬ ЙОМУ НЕ ДАВАЛИ ПЕНСІЇ
М`ясо вариться в каструльці...
Хай насниться моїй Мурці
Щось щасливе і смішне, -
Бо ніхто не поверне
До життя мою кицуню,
Добру, щедрую красуню...
Вибач мене мила Мурка
За таке... Була би курка
Я б укинув би її...
Лишу хвостик на стіні,
Хай висить – то буде згадка...
Ой! Порвалася краватка
Так невчасно! Шо ж таке...
Ось і м`ясо вже мяке,
І рум`яна уже шкурка, -
Буду їсти тебе, Мурка...






