В тебе, дорогая, умер пастух...

В тебе, дорогая, умер пастух.
И слово моё не тешит твой слух,
Ведь я говорю не для овец,
Что любят слова: «Всё в мире - конец».
Я жажду несчастий, как жажду и смех.
Я жажду прожить, не веруя в грех.
Мы жизнь описали, что верой зовётся,
И веру избрали, чтоб жизнь поломать.
Я радуюсь всем, кто желает свободы,
Я всё предприму, чтобы им помогать.
И пусть окружают несчастия орды,
Как же ещё мы будем вставать?!
Тебя я хотел с собою забрать,
Но вижу теперь, что хочешь ты спать.
Так спи же, так спи, разбудит тебя
Твой внутренний голос, несчастьем маня.
Откроешь глаза и взглянешь вокруг:
Нет у тебя ни друзей, ни подруг.
Все позабыли дорогу к тебе.
Теперь же взмолись о злобной судьбе!
Вот ты и проснулась! Счастия миг!
Ты видишь вокруг, как мир многолик.
Тебя восхищает Солнце, Луна,
Взгляни же вокруг: нет рядом меня.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем.
 (голосів: 1)
Література » Богдан Вечеря 10 липня 2008 | автор: livin | Переглядів: 1017 Надрукувати
MeriGold 6 серпня 2008 00:08
Знаєш, тепер розумію чого тебе до комунізму тягне))))

Тобі пролетарські віршики треба писати, лозунги!!! Ленін прокинувся од цього! Сталін тебе і на тім світі прославляє!))) smile
Так монументально!!!
А віршик взагалі про кохання наче...
Чесно - важкувато сприймається.
IMHO.

Інформація

Відвідувачі, що знаходять в групі Guests, не можуть залишати коментарі в даній статті.

Реклама

На сайті

Архів