апатия

мои слезы высохли...
а глаза превратились в пыль...
которою развеял ветер...
холодный, жесткий, темный ветер...

старая, дряхлая кожа, уже больше похожа на кору дерева...
такая же сухая, черствая, и в рубцах
даже мухи больше не летают... им нечем больше питаться...
и тело лежит одно в темноте...
в холодной, комнате, покрытой тьмой..
Тишина.
вокруг меня она... одиночество...
Душа вступила в симбиоз с Депрессией...
апатия наполняет тело...
она становиться взаимной...
я не хочу общаться с Миром!
я потерял свой reason d'etre
Найти его снова просто невозможно...

Сон. Я хочу заснуть.
И больше не просыпаться.
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем.
 (голосів: 3)
Література » Triaklodis 13 лютого 2009 | автор: Triaklodis | Переглядів: 978 Надрукувати
lizard 16 лютого 2009 20:37
Ги, таке знайоме почуття smile
adept 18 лютого 2009 19:26
Якийсь похмурий хворобливий шаманізм....Але пробиває!
захтілось написати жастіка про маску старого індіанського бога що дрімає..таку....вирізьблену з кори дерева...а потім його пробудять і він всіх замочить.....
SoloMio 25 лютого 2009 23:56
А мне не очень...

Інформація

Відвідувачі, що знаходять в групі Guests, не можуть залишати коментарі в даній статті.

Реклама

На сайті

Архів