Печаль

Они сидели на краю крыши. Он и она. Он оперся руками и смотрел с блеском в глазах вниз. Она прижалась к нему и разглядывала пейзаж, который открывался с крыши.
 - А давай я прыгну? - промолвил он. она поежилась не любила когда он начинал такой разговор.
 - А зачем ты прыгнешь?
 - А ради тебя. Что б доказать свою любовь.
 - Мне не нужно доказательств!
 - Ну все же, давай я прыгну вниз, туда и тогда любовь моя будет вечна!
 - Тогда я прыгну с тобой!
 - Что действительно?
 - А ты не веришь в мою любовь?
 - Знаешь, я не хочу прыгать. мне просто приятна сама мысль что я могу покончить с собой, я б никогда этого не сделал бы.  
 - Честно? Даже ради меня?
 - Глупая, ты бы что прыгнула со мной за компанию?
 - Да, только не за компанию а за любовь.
 - Ну ты и дурочка. Это только в романах и фильмах такое делают, да только в книгах и романах есть любовь.
Она отстранилась и посмотрела в его глаза.
 - Так ты что меня не любишь? - тихо спросила она.
 - Нет конечно же. В нашем мире нет любви.
На ее глазах выступили слёзы, она печально посмотрела на него и тихонько начала спускаться с крыши. А он остался сидеть печально смотря ей в след. на его лице играла улыбка. он ее любил больше всего на свете. но знал что умрет, умрет довольно скоро и не хотел ее страданий. Так будет лучше. Он поднялся расправил свои крылья и метнулся в небо, наполняя его тихим криком печали.    
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем.
 (голосів: 12)
Література » Tpyn 4 грудня 2008 | автор: Tpyn | Переглядів: 1658 Надрукувати
Simona 4 грудня 2008 18:49
Любовь действительно есть.
Написано классно. Спасибо. =)))
deman 5 грудня 2008 13:28
Гі...
Triaklodis 5 грудня 2008 17:40
Мечта сбывается лишь раз в жизни... Жалко что есть мечты, после которой нет больше ничего...
Jamalia 7 грудня 2008 23:42
гарна проза. жахлива реальність.
це не мрія, і не любов, коли так поступають no
не розумію. я обурена.
це не героїчно.
треба приносити не біль, трагедію, печаль, горе і сльози тому кого любиш, а радість і щастя.
але шо тепер... sad
OGONIOC 10 грудня 2008 22:31
ну для чогоооооооооооооо тут цей творик як цедосадно ну невірю Юрааааааааааа нащо така жистока правда чи дурацьке співпадіння(((((((((((((((( як це важко людині усвідомити зрозуміти і ПЕРЕЖИТИ((((((((((((((((((
lizard 11 грудня 2008 06:57
OGONIOC, все дуже, дуже просто smile
Deviant 18 грудня 2008 14:40
Красиво... просто..... всі наші слова будть зайвими ....
MeriGold 25 грудня 2008 23:20
неужели он знал........
KristaGoth 27 травня 2010 00:24
Щоб знайти її (любов) не треба стирибати, вона й так дуже сильна. А коли не витримуєш таке, то ти не любиш нікого, крім себе. Життя важке, КОХАННЯ найжорстокіша річ в цій важкості, але це все виправдання. Пробачте, але не розумію нащо таке.... Пишіть про її жорстокість, про її красу, але не треба казати, що пишете про її жорстокість, коли насправді пишете про свою слабкість...
no
Deviant 2 грудня 2010 00:27
KristaGoth,

не потрібно говорити про те, що люди роблять щось, і насправді не розуміють що вони хочуть донести.... усі ми різні.... усі відчуття і уявлення любові чи ще чогось - різні.....
ти навіть не сприймеш і не опишеш того моменту який я не зможу передати .....

він передав , відчув, це так! він жив так! ці слова разом з цією історією колись можливо врятують багато сердець....
Miriam 2 травня 2011 01:15
Deviant, багато людей вірять в те, шо стрибати з криші можуть тіки заради кохання, причому нещасливого, уточнимо, і багато вірять шо це слабкодухість, егоїзм, або ше банальніше, - втеча від реальності smile люди, які ми всі смішнючі...

Інформація

Відвідувачі, що знаходять в групі Guests, не можуть залишати коментарі в даній статті.

Реклама

На сайті

Архів