Янголу

В твоїх очах безмежжя таємниці,
І відблиск золота священної зірниці,
І сутність нашого буття загадка існування,
Туманний шлях вселенського пізнання.

О, взмах крила! О, погляд усюдисущий!
В тобі сплелось усе, О Боже всемогучий,
Чому мене ти вродою цією одурманив?
Чому коханням ти мій розум отуманив?

Любити янгола - це гріх?
Чому не має в світі іншого чуття,
Щоб я змогла відчути з ним єднання,
Без еротизму, іграшок та втіх?

Чи зробиш крок до мене ти з небес?
Чи доля нам на цій землі відчути присмак щастя?
Чи забереш з собою в цей солодкий час,
В країну ту, де будем ми творити долі масті...
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем.
 (голосів: 0)
Література » Penelopa 1 лютого 2009 | автор: Penelopa | Переглядів: 1681 Надрукувати
Triaklodis 2 лютого 2009 14:30
Чи варті ангелі любові нашої?
lizard 2 лютого 2009 15:09
Думаю, що варті, адже важко розлюбити щось не ангельське fellow
adept 3 лютого 2009 18:22
Що такого є в тих ангелах чого у людей немає.... ?laughing
А ось коли до людини намагаються приміряти крильця з німбом - це вже ... жорстоко.
balabol999 7 квітня 2009 00:17
Ну я не знаю, может отстал от жизни. Хотя довольно не плохо...

Інформація

Відвідувачі, що знаходять в групі Guests, не можуть залишати коментарі в даній статті.

Реклама

На сайті

Архів