Чи знаєте ви як буває?
Коли почуття виникають враз,
Не від сотні пустих, незначущих фраз,
Не від шелесту квітів і брязкань годинника

Кохання сила лиш у тому,
Що бавить нас воно, і вабить втому,
Дарує щастя та на мить…
Той спалах іскру, що в очах горить

Верніть мою душу, а краще ті крила,
Що несли по світу мене мов вітрила,
Зітріть оці сльози, а краще минуле,
Щоб гіркі слова, мов вода проминули.

Я хочу співати, я хочу літати,
Я хочу, нарешті, вже вільною стати,
Я хочу сміятись, не хочу тужити,
І пташкою легко по світу кружити.

Коли сум налягає на власнії очі,
Я згадую й плачу по тобі щоночі…
Коли бачу крайнебо я сонця світило,
Я згадую щастя незвичне мірило.
Я бачу ті барви у дивному сяйві,
Я бачу це світло нестримно звичайне,
Воно надихає, воно промовляє..
І голосом ніжним тебе проклинає..

В твоїх очах безмежжя таємниці,
І відблиск золота священної зірниці,
І сутність нашого буття загадка існування,
Туманний шлях вселенського пізнання.