Крик душі чи щось таке....

Щось...щось таки є.....
Хочете щоб вас почули? дійсно хочете? ну ви спершу подумайте...адже назад шляху не буде...хібащо в сторону.....ну але...якщо дійсно хочете щоб вас почули...треба показати що це важливо.....кричати - замало......адже це просто звук.....ну хібащо...хібащо ви настільки сильні...щоб закричати серцем.....тоді...тоді кричить......та серцем й шепотіти важко....
Коли вам здається, що вас ніби й слухають...але не чують.....памятайте - це тільки здається...щоб ви не казали...й кому б ви не казали....та цей хтось...щось він таки почує...щось таки почує його підсвідомість...і те, що ви сказали десь в нього відкладеться....й одного разу згадається...будьте певні....то як поганий телефонний звязок - щось тай почуєш.....
Будьте обережні з тим, що кажете....деколи слова западають в саму душу....деколи ці слова можуть зруйнувати чиєсь життя....будь обережні....
Не бійтесь своїх відчуттів....і вони вас не підведуть...а от якщо починаєте сумніватись...лякатись....чи аналізувати їх - ось тоді...тоді вони вас підведуть...бо тоді ж фактично це вже не є вони.....ну тобно вони вже не первинні...а перероблені вашим хворим мозком.....
Йдіть до своєї мети...в кожного свій стиль ходьби...хтось швидко ходить...хтось бігає...хтось повзає....та це не має значення...головне рухатись...і впевнено....
Для мене важливо робити щось інше....і знаходити щось своє....от до прикладу...пішла в магазин суконок...і найшла там чотири відкриточкі...які створені для мене...Львів.Місто ліхтарів. Львів.Місто джазу. Львів.Місто кави. Львів.Місто трамваїв. хто мене знає, той пойме, чому ті відкритки створені для мене....а для всіх решта скажу так - то мої улюблені штуки у Львові....крім того вони такі кольорові...і вони такі відкритки....тож я успішно витратила на них останні гроші...і навіть більше - ну ще подруга додала.....
Робіть те, що вам хочеться...робіть те, що вам так потрібно...робіть те, від чого вам тепло не тільки фізично....от я...от мені....останнім часом по-справжньому добре мені тільки там...тільки там мені інакше....тільки коли я ходжу туди......мені по-справжньому добре......це мене рятує...та цього на довго не стане....ну але то я...я живу сьогодні.....
Взагалі...взагалі....хочеться кричати - кричіть....хочете сказати - кажіть....хочете співати - співайте...хочете танцювати - танцюйте...хочете .... - .... .....менше обмежень - більше життя.....

P.S. ось ця писанина....вона якась неоднорідна...і це не випадковість...то просто...крик душі...чи щось таке....
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем.
 (голосів: 0)
Література » No_Smoking 8 березня 2010 | автор: No_Smoking | Переглядів: 1067 Надрукувати
lizard 31 березня 2010 21:11
Згоден з основною ідеєю, але так рідко це виходить. Коли говориш правду в лице - получаю по-пиці, а я хочу говорити правду і не получати по-поці, парадокс млін його так. Не виходить робить те що хочеться, увесь час щось стає на заваді sad
MeriGold 22 квітня 2010 16:18
Не від міста то залежить... нас таких багато, ми такі усі, але хтось завжди, хтось іноді, інші - зовсім рідко. Було б таке місто, де жили тільки ті, хто кажуть правдуу, і в той же час, втримувались од того, шоб по пиці давати, жили б, розвиваючись духовно, прислухуючись одне до одного, не були б байдужими....

Інформація

Відвідувачі, що знаходять в групі Guests, не можуть залишати коментарі в даній статті.

Реклама

На сайті

Архів