Ми бачимо те, в що віримо. Ми віримо в те, що хочемо. Ми хочемо те, що приносить задоволення. Задоволення приносить щастя. А щастя це наявність усього потроху але бажаного і досконалого. А Бажане і досконале ми не завжди бачимо і отримуємо. Тоді ми не віримо в те що ми не завжди бачимо. Отже ми не завжди щось хочемо. Значить ми не завжди досягаємо задоволення і щастя. Коли ми не маємо щастя - ми не досягаємо досконалого. Тому не потрібно завжди бачити те в що віриш, а вірити в те що бачиш. Бачити можна багато, головне «прагнення досконалого» правильно і вимальовувати досконало в своїй уяві.
***
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем.
Як на мене то роздум дуже добре висвітлює наше життя , добре що зявились нотки оптимізму , продовжуй в такому дусі! +5 , молодець!
Нет худшей бедности, чем жалость к себе. Она губит человека, и он не видит ничего, кроме своих болезней, невзгод и страдания.
Інформація
Відвідувачі, що знаходять в групі Guests, не можуть залишати коментарі в даній статті.