Я, наверное, до осени перекрашусь – в ярко-желтый, в синий, в палево-черный, не уверена, что стану намного краше, может, страннее немного, я ведь не спорю! Да только странности этой мало, чтоб выжить – давит, давит, давит обыденность душу - мне поскорее подняться куда-то выше, или нырнуть на пару реальностей глубже… Я одеваю феньки, да ведь не в феньках же дело! Я обрываю связи и прыгаю по мгновеньям! Мне б развернуться в своем человеческом теле, мне б танцевать обнаженной с собтвенной тенью! Мне бы сорваться листиком желто-багрянистым, и по ветрам улететь за окраину Города, стать вот такой невесомой и сумрачной странницей, падать уверенно в сине-замерзшую воду. Все же до осени я перекрашу зрачки свои черные, кожу покрою узорами белыми с золотом, и - с головой, в неизвестное это море, вырвусь, усталая, прочь из забытого Города...
Странная девушка...
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем.
Хехе, нащо тільки ми тратимо свою енергію 
в основному на те, щоб бути собою...
Думаю, що собою ми буваємо дуже рідко. Навіть коли залишаємось наодинці.
Напевно, ми не завжди можемо визначити навіть для себе - що таке - бути собою. якщо знята соціальна маска - це зрозуміліше. але в критичних ситуаціях "бути собою" - це зовсім інше, ніж вдома. для найближчих друзів - ще третє. для коханої людини - інше. для ворога - сто десяте. і так далі. і це все - "бути собою" - в різних проявах світу. а зовсім "собою" - як дізнатись, як це?
Gabrielle-Nar,
Хм, я думаю, ха давно цього не робив
Так ось, що справжнє лице відкривається у критично-екстремальних ситуаціях. І то напевне не у всіх. А на інші ситуації в нас є купа масок 
Хм, я думаю, ха давно цього не робив
Я думаю що дізнатись як бути собою може призвести до великих змін , краще я буду тим ким мене зробили друзі, бо так я лишусь з ними(це моя думка).
А творик , він викликае у мене спогади як я намагався виділитись і втікти від натовпу , стати особливим, а виявилось що для цього досить мовчати і загадково посміхатись =))
А творик , він викликае у мене спогади як я намагався виділитись і втікти від натовпу , стати особливим, а виявилось що для цього досить мовчати і загадково посміхатись =))
Інформація
Відвідувачі, що знаходять в групі Guests, не можуть залишати коментарі в даній статті.






