Странная девушка...

Я, наверное, до осени перекрашусь – в ярко-желтый, в синий, в палево-черный, не уверена, что стану намного краше, может, страннее немного, я ведь не спорю! Да только странности этой мало, чтоб выжить – давит, давит, давит обыденность душу - мне поскорее подняться куда-то выше, или нырнуть на пару реальностей глубже… Я одеваю феньки, да ведь не в феньках же дело! Я обрываю связи и прыгаю по мгновеньям! Мне б развернуться в своем человеческом теле, мне б танцевать обнаженной с собтвенной тенью! Мне бы сорваться листиком желто-багрянистым, и по ветрам улететь за окраину Города, стать вот такой невесомой и сумрачной странницей, падать уверенно в сине-замерзшую воду. Все же до осени я перекрашу зрачки свои черные, кожу покрою узорами белыми с золотом, и - с головой, в неизвестное это море, вырвусь, усталая, прочь из забытого Города...
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем.
 (голосів: 2)
Література » Gabrielle-Nar 8 липня 2008 | автор: Gabrielle-Nar | Переглядів: 1797 Надрукувати
lizard 8 липня 2008 16:23
Хехе, нащо тільки ми тратимо свою енергію fellow
Gabrielle-Nar 8 липня 2008 17:14
в основному на те, щоб бути собою...
lizard 9 липня 2008 20:52
Думаю, що собою ми буваємо дуже рідко. Навіть коли залишаємось наодинці.
Gabrielle-Nar 10 липня 2008 10:33
Напевно, ми не завжди можемо визначити навіть для себе - що таке - бути собою. якщо знята соціальна маска - це зрозуміліше. але в критичних ситуаціях "бути собою" - це зовсім інше, ніж вдома. для найближчих друзів - ще третє. для коханої людини - інше. для ворога - сто десяте. і так далі. і це все - "бути собою" - в різних проявах світу. а зовсім "собою" - як дізнатись, як це?
lizard 11 липня 2008 18:20
Gabrielle-Nar,
Хм, я думаю, ха давно цього не робив fellow Так ось, що справжнє лице відкривається у критично-екстремальних ситуаціях. І то напевне не у всіх. А на інші ситуації в нас є купа масок smile
Tpyn 11 липня 2008 19:25
Я думаю що дізнатись як бути собою може призвести до великих змін , краще я буду тим ким мене зробили друзі, бо так я лишусь з ними(це моя думка).
А творик , він викликае у мене спогади як я намагався виділитись і втікти від натовпу , стати особливим, а виявилось що для цього досить мовчати і загадково посміхатись =))

Інформація

Відвідувачі, що знаходять в групі Guests, не можуть залишати коментарі в даній статті.

Реклама

На сайті

Архів