И снова о волках... Всем злым и верным, кто пишет сюда, посвящаю...

***
Полукровка
Я не пес, что бы руки лизать и скулить,
Я не пес, что бы в будке сидеть на цепи.
Я привык не скулить и не лаять – а выть,
Если надо, в луне свое горе топить...
Я не пес, хоть отец мой породы иной –
Моя мать родилась средь дубравы лесной!
Моя мать – из чистейшей породы волков,
Всей душей презираю я псиную кровь...
Я не буду! Мне поперек горла стоит
В миске пища – она не добыта в бою!
И дворняга-сосед, что у ног ваших спит –
Не поддержит свободную песню мою.
Отпустите – я вас загрызу невзначай,
Мне не трудно – я дикий, я злой, я буян.
Отпустите! Вы мой не услышите лай,
Я не буду прислуживать, глупые, вам!
Как вчера вы погладить хотели меня!
Ха! Я цапнуть успел бы того наглеца!


Только цепь коротка, удержала, звеня,
Лишь у самого клацнули зубы лица!
Пристрелить? Не дождетесь! Я скоро бегу,
Жить у ваших дверей я никак не могу,
Я уже перегрыз основанье цепи,
Среди ночи исчезну во мраке степи.
Хвост колечком не вьется, и шкура сера
Поглядите! Я волк! Не зовите Дружком!
Вы не слышали, люди, как громко вчера
Призывал я из черной чащобы волков?
Я не пес – и не буду хвостом я вилять,
Не Дружком, не Полканом меня будут звать,
И, услышав своих, я уйду до зари -
Полукровка снаружи, я дикий внутри.
Мне ответили! Скоро сорвусь с поводка,
Мне не станут преградой забор и река,
Хватит выть на цепи в полнолунье с тоски!
Пусть ваш дом стерегут эти ваши Дружки!
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як не зареєстрований користувач. Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти під своїм іменем.
 (голосів: 5)
Література » Gabrielle-Nar 17 травня 2008 | автор: Gabrielle-Nar | Переглядів: 2013 Надрукувати
Tpyn 17 травня 2008 18:06
Гарно, мені чомусь здається що дійсно у кожного з нас є звір всередині... але ми ігноруємо його або навіть просто прив'язуємо , хоча і його треба пускати гуляти..
djkobraz 18 травня 2008 00:16
Куди ти хочеш втекти... Від себе не втічеш нікуди... Вовк... Хе, може ти й була колись вовком, але зара ти людина, і твоя ствоя стая - людська, і куди б ти не тікала для вовків ти просто людина , і серед людей ти вовк, змирись з цим, тікати не потрібно, йди за інстинктами а вони доволі сильні у кожного. Тварини багато в чому кращі за людей, але сам парадокс в тому що людина мусить своїм життям довести що краща, не науковим прогресом чи тим що краще знищує слабших, а тим що в неї є душа яка може бути сильнішою за всі безглузді ракети чи патрони... Ми мислимо , розмовляємо , творимо... Тваринам цього не дано. Цінімо те що нам дали і не будемо вертатись до попереднього, ми заслуговуєм кращого, тому не давайте задніх, не ставайте звірами. В них треба вчитись, але не поклонятись. bully
Gabrielle-Nar 19 травня 2008 13:38
Дикобразе, людино з тваринним нікнеймом... Дісно, певно, ти краще знаєш, що таке - бути людиною серед людей... чи твариною серед людей, чи чимось іншим серед когось іншого...
Та прочитай уважніше вірш, друже, й зрозумієш, що ці слова трохи про інше... А може, й ні... Мені давно вже ясно - не від себе втікати, й не втікати треба...
І, так... я ніколи не була вовком smile
(хіба вовчицею, бу га га...)
І ще... набридло щось доводити... краща, не краща. Така, як є, не мені себе судити... та й не іншим. Втім, дякую за твою думку, вона цікава, як і всі інші повноцінні думки, і рівна їм по значущості...

Труп, ти теж правий. Забути свою належність до природи - забути звіра, чи то "звіра" - це не так вже й добре. Людина не буде людиною без звіра всередині. ільки балансованіть вартісна...

Вірш був для тих, хто не забуває свою природу, тож - для вас теж...
lizard 19 травня 2008 16:16
Gabrielle-Nar, ха, класно мені дуже сподобалось smile

Інформація

Відвідувачі, що знаходять в групі Guests, не можуть залишати коментарі в даній статті.

Реклама

На сайті

Архів