Довбуша - відкриття сезону

Вітаю усіх читачів, знаю що давно не писав нічого на сайті. Каюсь І ось напишу я вам, як ми відкривали сезон на скелях Довбуша з 4 по 6 березня 2011 року
Початок тижня, усі в поті лиця працюють і тут до мене дзвонить товариш і пропонує поїхати в Субіч, бо в нього викроїлось аж чотири вихідних підряд. Я переборов шок, все ж таки їхати в морози на берег річки з наметами, і звісно погодився на таку авантюру
Всі мої старання запросити і підбити на поїздку ще когось, закінчились невдачею. Отже нас двоє - ми їдемо в Хмельницьку область Але посеред тижню дзвонить, вищезгаданий, товариш та й каже - Народ, збирається на скелі Довбуша, відкривати сезон і давай ми поїдемо з ними? Звісно, я погодився! І так, далі, нас більше і ми їдемо на скелі В кінці кінців, він все ж таки не поїхав - захворів і залишився лікуватись вдома. Але настрій то вже чемоданний, рюкзак майже спакований і теплі речі розлиті по пляшках

П'ятниця, четверте березня, знаєте, стоїш ти так на зупинці, чекаєш маршрутку. Рюкзак спакований біля тебе, пиво вже куплене, і ще щось тебе гложить, ще щось тебе зупиняє. Здається ж все вже давно вирішено, що ти хочеш поїхати. А ні, ще той хробачок-совісті підгризає бастіони поїздки. І ось сів я в маршрутку, розмітився, дістав та відпив пива і усі сумніви зразу ж розбились на мільйон крихітних кусочків Настій відмінний, я їду!
Львівський приміський вокзал, нас аж четверо, хоча обіцялось набагато більше. Хто за білетами в касу, а хто за пивом до крамниці. Дорога в нас попереду довга - до міста Стрий. Телепортація я б сказав по десятибальній шкалі - одинадцять В поїзді заробляв на прожиття співами та продажами компакт дисків з своїми піснями, композитор та співак. Імені не пригадаю - вбийте. Але зустрічався він нам в дорозі до Стрия, а коли вже повертались також співав нам по дорозі до Львова. Пиво випили, вином запили, горілку пити відмовились І хтось з наших каже - Та ми вже майже приїхали! Швиденько так пакували торби, гітару і себе. А коли вже майже підірвались до виходу, хтось здогадався запитатись: - А що це за зупинка? - Пісочне! - пролунало у відповідь. Ми в шоці. Хто не знає, їхати ще трішки треба Ми знову давай розпаковувати рюкзаки, діставати алкоголь та мандаринки, думаю, розумієте
Міністерство транспорту попереджає - розпивання алкогольних напоїв в поїзді - заборонене і веде до штрафування випиваючого!
Стрий. В Стрию нас зустрічали. Зустріли дуже гарно, маршрутки перестали вже ходити А єдиний поїзд котрий їхав в Болехів (я правильно написав?) відправлявся через десять хвилин з Моршина Отже вихід один - таксі. Я не пригадую скільки там кілометрів, але зі Стрия під самісінькі скелі за 150, думаю що нормально. Я б сказав пройшли трохи ті студентські часи, коли добирався з точки А в точку Б безкоштовно... Водій трапився нам терпеливий, випускав нас в лісок при кожному бажанні. Одне я не можу зрозуміти, звідкіля взявся п'ятий І хто його надоумив, в легеньких кросівках не маючи жодного спорядження, їхати з нами аж на скелі. А може там сніг по коліна? Що я там писав про алкоголь? Ну, історія замовчує звідкіля взявся п'ятий і чому поїхав з нами, факт такий - виїхало четверо, спати лягало п'ятеро

Умм, субота - п'яте Я гарненько посидів біля вогню до самісінького ранку, вислуховуючи розповіді про сумне життя п'ятого. Ви не подумайте, я навмисне уникаю використовувати імена в тексті Він обіцяв дістати грибів посеред зими і скель, та наварити нам з самісінького ранку, смачної, грибної юшки. П'ятий, заснув десь біля восьмої ранку, я трохи раніше під приємні звуки джазу в навушниках. Просто слухати далі його бубніння, я вже не міг Як його терпіла людина котра ділила з ним спальник, залишається загадкою
Прокинулись кляті Хто пішов блукати поміж скель та фотографувати гарні панорами, хто продовжував мило хропіти. Хтось навіть пішов по гриби Не треба було йому давати своє взуття, тоді б я більше часу полазив по скелях. Але що тут поробиш, наварив кислої юшки на закуску, котру ніхто окрім мене не вподобав, і попиваючи чай грівся на сонечку, вибравшись на високу скелю.
Гриби у нас вже ж таки з'явились, як і грибна юшка, правда аж після обіду
Ви не повірите, нас стало більше, їх прибуло в розмірі чотирьох чоловік Ну а там як завжди: обнімусічки, поцілусічки Всі один одного давно вже не бачили (декого бачили вперше) і були надзвичайно раді. Наші гуляння продовжились: співали пісень, розповідали хто де бував, розмовляли на різноманітні теми, зловживали оковиту. Я на кінець умудрився забрати свої капці і піти погуляти по скелях.
Вигулювався недовго, але вражень отримав багато. Стоїш ти біля багатотонної скелі і усвідомлюєш наскільки ти маленький та нікчемний. Наскільки мало всього побачив ти у своєму житті, скільки ще побачиш прекрасного та чудесного. Скільки звершень та вершин тебе ще чекає! Але все ж таки, ти такий маленький навпроти цього пам'ятника вічності! А от коли вилізеш на цю скелю, розкинеш руки, підставиш лице поривам морозного вітру! Ех! Ну що я вам тут розписую, а? Треба було погоджуватись і їхати з нами, або відвідати в любий інший час ці мальовничі місця
Між іншим гриб я знайшов під скелею, правда струхлявів він давно, але факт
Все б було чудесно в цей вечір, якщо б одна людина не впала з лавки та не розбила собі голови. Перелякались усі, зненацька твій співрозмовник летить головою вниз і зі страшним звуком, чвак, приземляється між гострого каміння. Але обійшлось все порівняно добре - розбита голова. Хоча поки зупиняли кров, то той хлопчина мене так вкурвив, що було бажання добити. Довів він не тільки мене - всіх. Гаразд вистачить про сумне, одне скажу - будьте обережніші і не пийте так багато...
Останки свого настрою в цей вечір, я топив в алкоголі і літературних розмовах
Саме кумедне, що вклався я спати в спальник догори ногами, ну тобто я нормально лежав, як вся група, а от де в спальнику капюшон на голову, там були мої ноги. Як я туди залазив, не пригадую, але виспався на диво чудесно Що я там писав про алкоголь?

Оуу, неділя - шосте Четверта ранку, а може раніше (поправте мене), нас стало знову більше. Прийшло ще двоє доїжджаючих Котрих привів п'ятий, котрого вони знайшли посеред засніженої дороги. Може вже вистачить про алкоголь? І все почалось спочатку, обнімусічки, алкоголь Памятаю тільки яскраві моменті - Бодя, будеш? На що я висовувася зі спальнику, простягав руки в напрямку голосу, випивав і влягався знову
Коли більша частина групи прокинулась, почались пошуки цигарок, алкоголю, варіння супу. Дуже смачна була юшка! Повару респект і вдячність! А, ну і не забуду хто носив сніг на воду І згадаю про сублімовані продукти для неї; свіжа, зелена цибулька. На кухні таку смакоту не звариш
Обмін контактами, прощання, збирання речей по всьому таборі. Забув сказати, на тій стоянці де ми відпочивали було багато піску, отже кожне прокидання асоціювалось чомусь з морем Такою самою групою, в чотири чоловіка, якою ми виїхали з Львову - вирушили ми назад. Інші залишились ще на один день, ох як і мені кортіло залишитись в лоні природи та обіймах друзів!
Піший перехід до Верхнє Синьовиде, електричка в Стрий. Там нас знову зустріли А потім потяг до Львову. І це все також з враженнями, знайомствами і особисто в мене з болючою головою.
На кінець Львів Тут нас також зустріли, але пити ми вже фізично не могли, тому по-чаювали пів годинки і утекли по хатам От що ви привозите до дому з таких походів, окрім недопитого пива, брудних речей ну і себе змученого? А ми привезли, молоко, сир, сметану Їдеш в поїзді: - Вода є? - Ні, тільки молоко

Підведу коротенькі підсумки: яка б не була поїздка, в ній завжди знайдеться щось нове - досі не бачене, щось прекрасне - що залишиться в душі. Треба бути оптимістами і пам'ятати про все хороше. Звісно не збуваючи про погане, щоб більше такого не вкоїти
Фото переглянути можна тут.