Оце ж бо підписався я справляти новий рік в Карпатах. Далеко від домівки, якщо бути точнішими то кілометрів десь 140, в славному місті Славськ, точніше біля нього, кілометрів 10 в гори. Не забувайте звичайні кілометри дуже сильно відрізняються від кілометрів Карпатських! Чесно кажучи їхати туди бажання у мене не було ніякого, але я підписав свого друга Сергія, а він свою дівчину і мені прийшлось їхати заради них, а їм за ради мене. Ось така скрита домовленість була між нами, а по іншому б ніхто з нас не поїхав 
І так, збирав торбу довго, але здається все склав, навіть пару заначених снікерсів і був готовий до поїздки тридцять першого числа. Тридцятого я ще на день народження ходив і на одну алкогольну здибанку. Десь біля, опів на шосту ранку, нас підвезли з села Зубра до зупинки маршрутки, що їде до вокзалу і я похмиляючись пивом, курив підпираючи важкий рюкзак. Зауважу, що перша група
яка налічувала десять чоловік
поїхала на день швидше, тобто тридцятого і повезли майже усю провізію, але для них був замовлений перероблений під тягач танк,
який їх доставив майже до місця спочинку. Наша група зібралась і видираючи у мене пиво погрузилась до маршрутного транспортного засобу. А там почалось, хто слухав в плеєрі музику, хто запечатувався горілкою, а хто просто тихенько досипав. Так неспішно пройшла наша телепортація до головного вокзалу. Закупивши білети на дев'ять чоловік, двоє ще доїхали в останню хвилину, що заставило мене добряче понервуватись, погрузились у поїзд Львів-Мукачево і прийнялись розпивати біленьку та веселитись. Це все супроводжувалось гучним гамором та реготом. Особисто я випивши трішки щоб покращити свій моральний та фізичний дух, намагався поснути в теплих обіймах вагону.
Три години поїздки промайнули швидко, зробивши невеличкий привал біля аптеки – останнього місця закупівлі контрацептивів, купивши ще деяких продуктів. І хто мав, начепив на носа сонцезахисні окуляри тай ми вирушили в піший похід до колиби в якій мали святкувати новий рік. Пройшли по хиткому мості над річкою попутно його розгойдуючи, вийшли на дорогу та розтягнувшись ланцюжком, пішли у напряму Захара Беркута. Народ розтягнувся десь до кілометра, просто дехто йшов скоро, дехто помалу виправдовуючи свою втому фотографуванням навколишніх красот. Особисто мені це дуже не сподобалось, тому що ми вийшли групою і мали іти групою, зважаючи на всіх, а не показуючи іншим як ми спритно і швидко можемо пересуватись з важкими рюкзаками.
Ще один привал зробили перед важким підйомом на Писану Криницю, хто себе добре чув то навіть перекурив, зробили ще декілька фотографій та й вирушили в гору. Оскільки йшли тільки в гору, то в декого навіть забрали рюкзак, пальцем тикати не буду
Ось, і так під дружнє сопіння та важкі хрипи, що долинали з прокурених легень, ми піднялись до газопроводу, зробивши по-дорозі декілька швидких привалів. Дістали пляшечку червоного, горілку давати народу не хотіли, а то знову б задіялась телепортація. Розпили і направили народ, який зовсім не знав дороги в протилежному напрямку, на дуже важкий та крутий підйом, а самі тихенько давлячись сміхом вирушили в іншому. Нас розкусили на десятому метрі підйому бо дружній регіт був нестримний Далі пройшли лісом, потім полониною, лісом, полониною, лісом, полониною, ой щось я загнався Подзвонили Мар'яну, щоб хтось вийшов з колиби
і запалив сигнальний вогонь, бо визначити яка була наша з того двадцятка
колиб що знаходились в полі нашого зору було важко. Нам покричали, помахали і визначивши азимут, ми рушили далі.
Стали попити біля джерела, а за нами була колиба і коли я відпивши трохи водиці, вирішив на неї подивитись то зрозумів, що то вона була на фото яке мені переслали і казали що саме в цій колибі ми будемо празнувати новий рік. Я зрозумів підставу і хотів догнати Дениса
та сказати про свою здогадку в яскравій формі, але мені не вдалось це зразу зробити, він рванув вперед до місця нашого спочинку.
Ми ще трохи попили водиці і неспішно з Андрійком, поповзли до колиби яка була метрів за п’ятсот. А я вам казав, що бувають кілометри звичайні і карпатські? Скинувши важкий рюкзак на сіні в славнозвісній колибі, привітавшись зі всіма, я заліг у сніг та закурив собі цигарку, тихо всміхаючись кінцю подорожі.
А далі понеслась, сіли обідати, пити горілку, розмовляти, знайомитись і веселитись. І, що саме основне готуватись до нового року,
тобто нарізати продукти на салати, ковбаси, яйця з майонезом та багато інших смачностей. Мене після подорожі трохи зморило і я відправився спати на сіні, бо в єдиній кімнаті де була пічка місця на лежанці вже не було. Спочатку пробував заснути у низу, зарившись головою в сіно, щоб ну чути гамір який був в кімнаті.
Спочатку допомогло, але народ перемістився на вулицю і гамір став гучнішим. Тоді я дістав заначеного снікерса, спальний мішок і поповз на стрих в наді знайти там жаданий спокій там. Перекусив перед сном і відключився, замотавши голову в шалик та насунувши капюшона. Десь біля одинадцятої години мене розбудили і запросили до святкування
О, а я трохи забув, що з нами ще був хорват - Свен,
який не знав української мови, тому розмовляв здебільше на англійській. І ближче до нового року вся група розмовляла англійською мовою,
хоча толком ніхто її і не знав, звісно знав, але по якихось причинах промовчав і я їх також викривати не буду, через гастроном звісно Свен дуже сильно розряджав обстановку і навіть якщо вона нагрівалась більш критичніше норми то йому наввипередки починали пояснювати за чого вона розгорілась, навіть ті хто сварку затіяв і відповідно вона себе вичерпувала. Добре що компанія була хоч і велика, дев’ятнадцять чоловік, але дружня, тому таких ситуації було мало
Так, продовжу. Перед самим новим роком ще дорізали салати та готували кімнату до святкування, розпалили вогнище за ялинкою
і близько одинадцятої сорок п’ять всі вийшли на двір зустрічати новий рік, та споглядати на салюти. Розлили по стаканах шампанського, мовили тости з побажаннями тай випили, потім подивились на салюти
та пішли продовжувати зловживання алкоголем до хати. І так неспішно під дружній сміх та жарти, пройшла новорічна ніч. Чесно кажучи, я майже зразу завалився спати і майже все проспав, але не жалкую про це, бо були ще дні попереду
Просипатись було холодно, все-таки у ночі було -15 по Цельсію, особливо підвели мої модні берци які я забув по-глупості поставити біля пічки. Вони просто замерзли і на ногу одягатись відмовлялись, а я так хотів з ранку вийти на двір! А зранку як завжди, хто пив, хто їв, а хто на гітарі грав.
День пройшов чудово, погода була просто супер, жерли шашлики, пили оковиту, бродили по горах. Двоє нас покинули і пішли на Захар Беркут кататись на лижах, а звідтіля поїхали домів, бо другого було на роботу. Зайшов у гості господар колиби з групою,
яка жила у нього у дома. Втіснилися усі дружньо до маленької кімнатки з пічкою і веселились, травили байки і бавились в конкурси. Понапивались, не сказав б що дуже сильно, але трохи було і коли почало темніти
почали спуск назад у село. Нас знову залишилась "стара" компанія, що продовжувала веселитись і розмовляти англійською мовою. Так і промайнув день повний позитивних та алкогольних емоцій.
Другого, частина групи вирішила відправитись додому,
бо декому треба було до праці. Я також нагострив лижі і був готовий вже з самісінького ранку, не подумайте, що зібрався, просто був вже готовий. Потім, борючись з алкоголем спакував торбу і сидів на вулиці курячи цигарки і чекав допоки усі зберуться. Не дочекався, мене занесли в хату і вклали
на лежанку. Так я і проспав похід додому
Останній день нашого перебування в Карпатах був не такий святковий, бо горілка у нас закінчилась близько десятої ранку. І ми почали прибирати за собою відходи цивілізації та пів відра салатів, які заморозились до такої степені, що сокира об них просто тупилась. Благо, хтось згадав про заначену літру вина і робота пішла веселіше.
На дорогу посиділи, зговорили молитву, ну може хоч хтось її говорив, тай вирушили до Славська в надії прикупити там пива, вина та інших атрибутів відпочинку. Спуск був легкий, йшли не поспішаючи,
часу до електрички було вдосталь. Прийшли на вокзал і народ розбігся в пошуках алкоголю В поїзд грузились унікально, стали парами, самого з великим рюкзаком попереду, я з гітарою в одній руці і літрами п’ятьма пива в другій, позаду, дівчата йшли останні. Коли приїхала Пуста, наголошую на цьому слові, електричка усі були просто в захваті. Двері відкрились поряд і ми дружніми руками проштовхнули першого, другого, потім я зайняв весь прохід з гітарою та пивом, народ почав перти, ну кароч, як завжди А там вже понеслась
Розсілися, співали на гітарі,
варили в тамбурі на газовому примусі Глінтвейн, розбавляли затуманені мізки пивом і знову співали після перекурів,
зустрічались з знайомим, двома словами - їхали додому.
Дружні обнімашки під зупинкою маршрутки, цалуси і побажання щасливих свят завершили нашу подорож, а далі, кам'яні Львівські вулиці, особливо Городоцька і на кінець наша всраку твереза трійка виповзла на Сихові, де нас порозвозив батько на машині по домівках
Так воно і святкувалось. Було дуже класно! Особливо у карпатах, подалі від цивілізації. Усім дякую! Ну майже усім Може кого образив. І звиняюсь, що не все написав, якщо щось не так, то поправте мене в коментарях Якщо щось було не те, то пробачте, я коли нап'юсь то залягаю проспатись. Смію надіятись, що ще колись поїдемо на подібну прогулянку в гори, рюкзак я собі вже замовив Більшість фото, нашого святкування можна знайти на гулі пікаса
І так, збирав торбу довго, але здається все склав, навіть пару заначених снікерсів і був готовий до поїздки тридцять першого числа. Тридцятого я ще на день народження ходив і на одну алкогольну здибанку. Десь біля, опів на шосту ранку, нас підвезли з села Зубра до зупинки маршрутки, що їде до вокзалу і я похмиляючись пивом, курив підпираючи важкий рюкзак. Зауважу, що перша група
яка налічувала десять чоловік
поїхала на день швидше, тобто тридцятого і повезли майже усю провізію, але для них був замовлений перероблений під тягач танк,
який їх доставив майже до місця спочинку. Наша група зібралась і видираючи у мене пиво погрузилась до маршрутного транспортного засобу. А там почалось, хто слухав в плеєрі музику, хто запечатувався горілкою, а хто просто тихенько досипав. Так неспішно пройшла наша телепортація до головного вокзалу. Закупивши білети на дев'ять чоловік, двоє ще доїхали в останню хвилину, що заставило мене добряче понервуватись, погрузились у поїзд Львів-Мукачево і прийнялись розпивати біленьку та веселитись. Це все супроводжувалось гучним гамором та реготом. Особисто я випивши трішки щоб покращити свій моральний та фізичний дух, намагався поснути в теплих обіймах вагону.
Три години поїздки промайнули швидко, зробивши невеличкий привал біля аптеки – останнього місця закупівлі контрацептивів, купивши ще деяких продуктів. І хто мав, начепив на носа сонцезахисні окуляри тай ми вирушили в піший похід до колиби в якій мали святкувати новий рік. Пройшли по хиткому мості над річкою попутно його розгойдуючи, вийшли на дорогу та розтягнувшись ланцюжком, пішли у напряму Захара Беркута. Народ розтягнувся десь до кілометра, просто дехто йшов скоро, дехто помалу виправдовуючи свою втому фотографуванням навколишніх красот. Особисто мені це дуже не сподобалось, тому що ми вийшли групою і мали іти групою, зважаючи на всіх, а не показуючи іншим як ми спритно і швидко можемо пересуватись з важкими рюкзаками.
Ще один привал зробили перед важким підйомом на Писану Криницю, хто себе добре чув то навіть перекурив, зробили ще декілька фотографій та й вирушили в гору. Оскільки йшли тільки в гору, то в декого навіть забрали рюкзак, пальцем тикати не буду
Ось, і так під дружнє сопіння та важкі хрипи, що долинали з прокурених легень, ми піднялись до газопроводу, зробивши по-дорозі декілька швидких привалів. Дістали пляшечку червоного, горілку давати народу не хотіли, а то знову б задіялась телепортація. Розпили і направили народ, який зовсім не знав дороги в протилежному напрямку, на дуже важкий та крутий підйом, а самі тихенько давлячись сміхом вирушили в іншому. Нас розкусили на десятому метрі підйому бо дружній регіт був нестримний Далі пройшли лісом, потім полониною, лісом, полониною, лісом, полониною, ой щось я загнався Подзвонили Мар'яну, щоб хтось вийшов з колиби
і запалив сигнальний вогонь, бо визначити яка була наша з того двадцятка
колиб що знаходились в полі нашого зору було важко. Нам покричали, помахали і визначивши азимут, ми рушили далі.
Стали попити біля джерела, а за нами була колиба і коли я відпивши трохи водиці, вирішив на неї подивитись то зрозумів, що то вона була на фото яке мені переслали і казали що саме в цій колибі ми будемо празнувати новий рік. Я зрозумів підставу і хотів догнати Дениса
та сказати про свою здогадку в яскравій формі, але мені не вдалось це зразу зробити, він рванув вперед до місця нашого спочинку.
Ми ще трохи попили водиці і неспішно з Андрійком, поповзли до колиби яка була метрів за п’ятсот. А я вам казав, що бувають кілометри звичайні і карпатські?
Скинувши важкий рюкзак на сіні в славнозвісній колибі, привітавшись зі всіма, я заліг у сніг та закурив собі цигарку, тихо всміхаючись кінцю подорожі.
А далі понеслась, сіли обідати, пити горілку, розмовляти, знайомитись і веселитись. І, що саме основне готуватись до нового року,
тобто нарізати продукти на салати, ковбаси, яйця з майонезом та багато інших смачностей. Мене після подорожі трохи зморило і я відправився спати на сіні, бо в єдиній кімнаті де була пічка місця на лежанці вже не було. Спочатку пробував заснути у низу, зарившись головою в сіно, щоб ну чути гамір який був в кімнаті.
Спочатку допомогло, але народ перемістився на вулицю і гамір став гучнішим. Тоді я дістав заначеного снікерса, спальний мішок і поповз на стрих в наді знайти там жаданий спокій там. Перекусив перед сном і відключився, замотавши голову в шалик та насунувши капюшона. Десь біля одинадцятої години мене розбудили і запросили до святкування
О, а я трохи забув, що з нами ще був хорват - Свен,
який не знав української мови, тому розмовляв здебільше на англійській. І ближче до нового року вся група розмовляла англійською мовою,
хоча толком ніхто її і не знав, звісно знав, але по якихось причинах промовчав і я їх також викривати не буду, через гастроном звісно
Свен дуже сильно розряджав обстановку і навіть якщо вона нагрівалась більш критичніше норми то йому наввипередки починали пояснювати за чого вона розгорілась, навіть ті хто сварку затіяв і відповідно вона себе вичерпувала. Добре що компанія була хоч і велика, дев’ятнадцять чоловік, але дружня, тому таких ситуації було мало Так, продовжу. Перед самим новим роком ще дорізали салати та готували кімнату до святкування, розпалили вогнище за ялинкою
і близько одинадцятої сорок п’ять всі вийшли на двір зустрічати новий рік, та споглядати на салюти. Розлили по стаканах шампанського, мовили тости з побажаннями тай випили, потім подивились на салюти
та пішли продовжувати зловживання алкоголем до хати. І так неспішно під дружній сміх та жарти, пройшла новорічна ніч. Чесно кажучи, я майже зразу завалився спати і майже все проспав, але не жалкую про це, бо були ще дні попереду
Просипатись було холодно, все-таки у ночі було -15 по Цельсію, особливо підвели мої модні берци які я забув по-глупості поставити біля пічки. Вони просто замерзли і на ногу одягатись відмовлялись, а я так хотів з ранку вийти на двір! А зранку як завжди, хто пив, хто їв, а хто на гітарі грав.
День пройшов чудово, погода була просто супер, жерли шашлики, пили оковиту, бродили по горах. Двоє нас покинули і пішли на Захар Беркут кататись на лижах, а звідтіля поїхали домів, бо другого було на роботу. Зайшов у гості господар колиби з групою,
яка жила у нього у дома. Втіснилися усі дружньо до маленької кімнатки з пічкою і веселились, травили байки і бавились в конкурси. Понапивались, не сказав б що дуже сильно, але трохи було і коли почало темніти
почали спуск назад у село. Нас знову залишилась "стара" компанія, що продовжувала веселитись і розмовляти англійською мовою. Так і промайнув день повний позитивних та алкогольних емоцій.
Другого, частина групи вирішила відправитись додому,
бо декому треба було до праці. Я також нагострив лижі і був готовий вже з самісінького ранку, не подумайте, що зібрався, просто був вже готовий. Потім, борючись з алкоголем спакував торбу і сидів на вулиці курячи цигарки і чекав допоки усі зберуться. Не дочекався, мене занесли в хату і вклали
на лежанку. Так я і проспав похід додому
Останній день нашого перебування в Карпатах був не такий святковий, бо горілка у нас закінчилась близько десятої ранку. І ми почали прибирати за собою відходи цивілізації та пів відра салатів, які заморозились до такої степені, що сокира об них просто тупилась. Благо, хтось згадав про заначену літру вина і робота пішла веселіше.
На дорогу посиділи, зговорили молитву, ну може хоч хтось її говорив, тай вирушили до Славська в надії прикупити там пива, вина та інших атрибутів відпочинку. Спуск був легкий, йшли не поспішаючи,
часу до електрички було вдосталь. Прийшли на вокзал і народ розбігся в пошуках алкоголю
В поїзд грузились унікально, стали парами, самого з великим рюкзаком попереду, я з гітарою в одній руці і літрами п’ятьма пива в другій, позаду, дівчата йшли останні. Коли приїхала Пуста, наголошую на цьому слові, електричка усі були просто в захваті. Двері відкрились поряд і ми дружніми руками проштовхнули першого, другого, потім я зайняв весь прохід з гітарою та пивом, народ почав перти, ну кароч, як завжди А там вже понеслась Розсілися, співали на гітарі,
варили в тамбурі на газовому примусі Глінтвейн, розбавляли затуманені мізки пивом і знову співали після перекурів,
зустрічались з знайомим, двома словами - їхали додому.
Дружні обнімашки під зупинкою маршрутки, цалуси і побажання щасливих свят завершили нашу подорож, а далі, кам'яні Львівські вулиці, особливо Городоцька і на кінець наша всраку твереза трійка виповзла на Сихові, де нас порозвозив батько на машині по домівках
Так воно і святкувалось. Було дуже класно! Особливо у карпатах, подалі від цивілізації. Усім дякую! Ну майже усім
Може кого образив. І звиняюсь, що не все написав, якщо щось не так, то поправте мене в коментарях Якщо щось було не те, то пробачте, я коли нап'юсь то залягаю проспатись. Смію надіятись, що ще колись поїдемо на подібну прогулянку в гори, рюкзак я собі вже замовив Більшість фото, нашого святкування можна знайти на гулі пікаса 
)))) Останнє шо памятаю то станція Стрий 
