Похід в Звенигород

Ото сиділи позавчора дома, неділя була, скучали з братом. І вирішили поїхати до міста, випити пива. Погодка для пива була зимнувата, але Герої набридли, а прибирати на теренах рідної садиби, було впадло.
Нас підвезли до автовокзалу, звідтіля вирушили до перехрестя, де закупились, хто пивом, а хто бірміксом, не буду тикати пальцем на того хто його купив Спершу звісно побачили секондхенд і брат забіг глянути, що там можна прикупити. Знаючи на практиці його любов до вищезгаданих закладів, я вирушив купить собі цигарок. Бо душею відчував, що раніше ніж за пів години він звідти не вийде. Прийшли на зупинку та почали надзвонювати в пошуках нових собутильників. Собутильники і один інвалід були дуже зайняті і просили почекати пару хвилин. От ми і залишились з братом стояти на зупинці, та тремтячими від холоду руками пригублювати пива.
Поговорили, про те, про се, приїхала бібіка сріблясто-універсальна, погрузила нас та повезла на місце здибанки під супермаркетом. Там побачив інваліда, гримнув йому по коліні і хотів розписатись на гіпсі, не вдалось – штани заважали. Постояли, поговорили і поступила стратегічна пропозиція - поїхати в Звенигород на Галицький фест. Поміркували трохи тай поїхали. Звісно спершу, подзвонили і пошукали бажаючих їхати з нами. Оскільки таких не знайшлось погрузились в одну бібіку і наспівуючи Ленінград проїхали без пригод шістнадцять кілометрів до місця проведення фесту.
Там було гарно, хоча холод налякав чимало людей і було досить негусто. Поблукали по містечку в пошуках магазину та спиртовмістких напоїв, але всі точки були закриті. Прийшлось радіти розливному пиву по п’ять гривень за бокал. Можна було помочитись на мечах, тебе одівали в обладунки і давали кусок заліза до рук. Вибирав собі опонента і молотив що є сили, в надії його вирубити. Були ще бої на конях, конів звісно не було. Конями виступали любі товариші, що дозволили тобі забратися їм на спину. Ото надівши на “коня” попону, давши йому в руку щита, щоб морду закривав, залазиш йому на спину отримуєш піку і гайда на противника. Був ще лабіринт, типу стояли стовпці обмотані чорною тканиною та прикрашені зверху різнокольоровими стрічками. Хлопаки туди зайшли поблукати, вийшли і ржуть. Кажуть добрались до середини лабіринту, а там сидять двоє і курять. “Чо мол надо? Чо-чо? Вихід шукаємо” Забрались, ще на горку, оглянути округу з висотки – красота. Люди бігають внизу, церкви різнобарвними куполами ловлять останні промінчики сонця, вдалині срібляться води. Правда інваліду було важко залізти, але він зміг. Хоча особисто я в нього не вірив Постояли трохи милуючись красою та покотились униз до сцени. Там народу було побільше, хто пив, хто співав, а хто танцював. Одним словом - веселився. Ми ходили за пивом, дивились на сцену та дівчат
Коли на землю галицьку спустилися сутінки, вийшов князь на сцену і об’явив про початок турніру за руку своєї прекрасної дочки. Поки лицарі точили сокири та мечі, на сцені нас розважали повстанськими піснями під гітару. Було супер. Потім народ перемістився до файту на мечах, хоча зріст у мене немаленький, але нічого толком і не побачив. Ліс рук з мобілками і фотоапаратами, закрив мені всю картину. Але бились не дуже реалістично і як завжди могли трохи більше пограти на публіку, ну це на мою думку Обрали переможця, якщо не помиляюсь Степовий орел, вивели його захеканого та спітнілого на сцену. 150 кг обладунків, то вам не хухри-мухри Князь там щось розказував, вітав переможця, передавав руку доньки і тут Ромчика осяяло – Гірко! І натовп підхопив що є сили кричати гірко. Ууу, ржав неміг Ситуація вийшла доволі кумедна.
Ще трохи постояли, послухали музики, поволали Червону руту, побігали від міліціонерів, які пантрували щоб на території концерту народ не справляв нагло нужду. Брата так попалили. Стоїть тихенько в тіні, світло на сцені приглушене, лунає пісня, темнота навколо. Тут пісня кінчається і усі ліхтарі на сцені запалюють яскравими вогнями і його видко як в білий день, у ржав не міг.
Ще трохи походили, випили пива на дорогу, загрузилися в бібіку тай поїхали додому. От так і пройшов наш вечір на галицькому фесті