маленький експеримент

Музика яка змиває бруд і нагадує когось. Особливо важко змивати бруд коли їдеш у переповненій маршрутці. Дякую Богу, шо наділив мене вагою 38 кг, в такі дні як цей мене це тішить.
Змивати бруд непросто. Легше змиритись з ним. Людина не може бути ангелом. За ангелами полюють ті, хто кидається в безодню. Шкода, шо вони роблять це так і не побачивши моря. Хоча це добре, бо море теж брудне.

Висока стеля кімнати заставляла замислитись, який ти насправді маленький. Величезне вікно, що відкривало погляду зелене море густого лісу, покривали крихітні плямки різних кольорів фарб. З меблів були лише декілька стільців та стіл, заставлений немитими кружками спід кави та чаю, а також в деяких із них можна було знайти розбавлену фарбу та пензлі. На всіх стінах кімнати, аж до самої стелі, були розвішані картини. Там були і яскраві веселі пейзажі і похмурі морські краєвиди, веселі та сумні обличчя, мозаїки архітектурних стилів, та незрозумілі абстрактні замисли. По кутках були розкладені банки з фарбами та покриті простирадлами незавершені шедеври.

Сизий, цигарковий дим важкою, пекучою масою осідав на горло та в’їдався в втомлені очі. Крізь його сіре марево відкривалась обстановка інтер’єру невеличкого бару. Вперше я побував там з подачі товариша. Всередині було зовсім непогано: маленьке приміщення, декілька дерев’яних столиків за котрими, увесь час сиділи одні і ті самі лиця, важка кремезна стійка бару простиралась аж до невеличкої сцени на котрій сиротіла група музичних інструментів.

крик душі...на папері....бо папір - він витримає це.....

не страшно...ні...не страшно...бо навколо моє місто.....

важкість...це така штука...вона певно буває з кожним.....хтось витримує...хтось ні....

лист....який має значення....
лист...який я ще не віддала.....

***

ну так...ну люблю я писати листи....

для подруги...що втратила.....

поговоримо...давайте просто поговоримо....